Катехизм – допомога на дорозі віри. Розмова з отцем Павлом Клімчаком OP

– Почнімо з визначення. Що таке катехизм? Чи можна його назвати довідником із найсуттєвіших питань віри?

– Перший катехизм, так званий Катехизм Пія V, з’явився в Римській Церкві після Тридентського собору. Його метою було зібрати в одному тексті науку Церкви як про питання віри, так і про найважливіші аспекти моральності християнського життя, у яких віра безпосередньо проявляється. Тоді мало хто мав ґрунтовні знання про істини віри: семінарій, де духовні науки вивчали б систематично, не було, тож навіть духовенство здебільшого було малоосвічене.

Сьогодні не можна сказати, що катехизм – це просто довідник. В Апостольській конституції «Fidei depositum» Йоан Павло ІІ вказує, що його мета – зберігати депозит віри, а також показувати й доступно пояснювати віру сучасній людині. Катехизм, отже, це збірка істин віри, опис принципів поведінки християнина у світі, що має допомогти у євангелізації, катехизації й формуванні християн у зрілій вірі. Він призначений і для тих, хто до християн не належить, але хоче пізнати віру.

Звісно, істини віри Церква проголошувала з самого початку, проте перевага катехизму – їх структурований виклад, який дозволяє подати суть віри Церкви зрозуміліше й чіткіше. Тобто численні істини віри, моральні засади, традиції, доктринальні тексти й писання Отців Церкви в катехизмі упорядковані, завдяки чому їх легше сприймати.

– Однак текст Катехизму не так уже й просто читати. Чи можна його вивчати самостійно, а чи варто звернутися по допомогу, наприклад, до священика?

– Навряд чи особа без попередньої теологічної або філософської освіти зможе легко зрозуміти Катехизм. З іншого боку, можливо, «читання Катехизму» – не найліпший спосіб пізнання істин віри. Це не те саме, що читати підручник з історії. Природа катехизму спільнотна, він становить частину живої традиції Церкви, яку має переказувати спільнота Церкви. Мені доводилося чути про групи дорослих, які намагаються разом читати Катехизм, проте всі вони час від часу стикаються з труднощами тлумачення, адже там містяться численні тексти Отців Церкви та фрагменти Святого Писання, які самі собою непросто піддаються інтерпретації. Звісно, Катехизм – це важливий твір, який кожен має право вивчати самостійно, проте для кращого розуміння його варто читати у живій спільноті Церкви. Апостольська конституція «Fidei depositum» також вказує, що катехизм має служити побудові єдності між партикулярними Церквами та єдності вірних.

– Раніше катехизми мали структуру запитання-відповіді. У сучасного Катехизму ж вона інша. Чому?

– Катехизм Йоана Павла ІІ структурно наслідує Катехизм Пія V, який містив виклад істин віри від «Вірую», Декалогу та християнської молитви. Під час роботи над частиною сучасного Катехизму, що стосувалася моральності християнського життя, виникла дискусія щодо структури: чи укласти її відповідно до Десяти заповідей, чи до Восьми блаженств, чи, може, звернутися до домініканської традиції та підходу святого Томи до викладу моральності – відповідно до чеснот? Тоді обрали перший варіант, але Юкат показав, що схема запитання-відповідь адекватніша для сучасної ментальності. Звісно, можна було б запропонувати ще якісь варіанти структури, кожен із яких мав би свої плюси та мінуси. У кожному разі, для християн саме «Вірую» є фундаментом. Навіть коли не було катехизму, структура катехуменату спиралася на Символ віри. У ньому також маємо ієрархію істин про Бога.

Сучасні можливості підготовки тексту до друку дозволяють забезпечити видання індексом слів і термінів, що полегшує пошук у книжці, не кажучи вже про можливості електронного пошуку. У певному сенсі читання Катехизму схоже на читання Святого Письма, за яке не обов’язково братися, починаючи з книги Буття.

Структура запитання-відповіді була простіша: такі катехизми з часів Триденту пропонували малоосвіченим священикам готові формули, які можна було передати вірним, катехизуючи їх. Теперішня структура не дає такої можливості, але забезпечує більше інформації, наприклад, щодо історії розвитку конкретного догмату, і вимагає ґрунтовнішої підготовки катехизатора. Мінусом структури запитання-відповіді було те, що вивчення істин віри зводили до механічного запам’ятовування правильних відповідей на конкретні запитання; плюс же полягав у тому, що така структура показувала діалоговий характер віри.

Повний текст інтерв’ю читайте на сторінці журналу «Verbum».