Альфонс Попелушко (1947–1984) народився в польському селі Окопи, що неподалік від Суховолі, у католицькій сім’ї. Від батьків перейняв глибоку віру, яка підштовхнула його до вибору священницького служіння й навчила в усіх життєвих ситуаціях вдивлятися в Бога.
Щодня перед шкільними уроками брав участь у Месі, з 11 років служив міністрантом. 1965 року вступив у варшавську семінарію, проте через кілька років мусив розпочати службу в армії. 1971 року офіційно змінив ім’я на Єжи, 1972 прийняв Таїнство Священства з рук кардинала Стефана Вишинського й розпочав трирічну працю вікарія в Зомбках. Згодом служив у Аніні, а з 1980 року – у варшавській парафії святого Станіслава Костки.Як душпастир, працював із медичними працівниками, молоддю, був капеланом металургів і духовним керівником профспілки «Солідарність». Не навертав насилу, але проповідями й життям багатьох привів до Христа. Під час воєнного стану (1981–1983) організував благодійну діяльність, у яку залучав молодих людей, допомагав політв’язням і їхнім родинам, підтримував у них надію. 1982 року став ініціатором Мес у намірі країни, які огорнули цілу Польщу. У проповідях наголошував на свободі, людській гідності, житті в правді.
Святий Йоан Павло ІІ сказав про отця Єжи: «Цей священник-мученик назавжди залишиться в пам’яті нашого народу як невтомний захисник правди, солідарності, свободи й людської гідності». Сміливість Єжи Попелушка викликала постійний нагляд із боку комуністичної влади, яка тиснула на нього й на польський єпископат, підкидала компромат і навіть влаштувала замах на отця. Через кілька днів після замаху священника забили до смерті, а тіло викинули в річку.
Беатифікований 2010 року.
Для зображення святого використовують фотографії.
Покровитель профспілки «Солідарність».
Упорядкувала Юлія Бойко