У день спомину блаженного Якова Стрепи, який особливим чином пов'язаний з Україною та Львівською архідієцезією, хочемо звернути увагу на кілька рис, які були притаманні цьому архієпископу, який свого часу мав великий вплив на Церкву та історію.
Францисканська убогість
Блаженний Яків, не зважаючи на свій єпископський сан, відзначався надзвичайною простотою та бідністю, як справжній духовний син св. Франциска з Ассізі. Про це також свідчить булла папи Боніфація, яка номінує Стрепу архієпископом Галича. У ній понтифік згадує про ревність блаженного у питаннях віри, чистоту життя та чесність, турботу про духовні речі та розсудливе використання матеріальних благ.
Орнат, у якому був похований блаженний. Ліворуч фото до консервації, праворуч – після. Фото W. Holnicki
Король Владислав Ягелло пожертвував для нового архієпископа маєток у ценрті Львова, однак той оселився у скромному дерев'яному будинку на околиці Львова. Блаженний не відмовився від монашого габіту, єпископські шати одягав лише під час літургійних церемоній. Всі єпископські прибутки були призначені на заснування нових парафій та забезпечення існуючих, утримання притулку та лікарні Святого Духа у Львові. Папа назвав Стрепу «апостолом без жодного капіталу, без щедрих пожертв від вірян».
Блаженний просив поховати його у францисканському монастирі св. Хреста у Львові, його речі мали продати, а гроші отримані з цього – роздати бідним та пожертвувати на Месу за його душу.
Єпископ, який підтримував родини
Одного разу з костелу францисканців було викрадено чашу. Коли знайшли злодія, блаженний запитав його про причину крадіжки. Виявилося, що чоловік пішов на злочин, бо бракувало йому грошей на утримання родини. Архієпископ не лише пробачив йому і не покарав, а дав роботу, завдяки якій чоловік міг чесно заробити гроші.
Джерело натхнення
Звідки ж черпав силу для такої ревної апостольської та душпастирської діяльності наш блаженний? Про це сказав св. Юзеф Себастіан Пельчар під час однієї з проповідей: «Звідки блаженний Яків черпав цю палку і всебічну любов? Із Серця Ісуса, що постійно б'ється у Пресвятому Таїнстві і постійно кличе: Прийдіть до мені всі обтяжені, а я дам вам прохолоду, світло, підтримку та освячення». Архієпископ не лише набожно звершував Святу Месу, а й годинами, особливо в нічну пору, перебував перед Пресвятими Дарами, заохочував вірян до адорації у катедрі. Від дарохранительниці він поспішав до ікони Богородиці, аби Її серцю довіряти себе та свою паству, бо вважав себе слугою та сином Пресвятої Матері.
Про життя та ревність блаженного архієпископа св. Йоан Павло ІІ писав так: «Блаженний Яків Стрепа не застарів. Він нас живо вводить у таємницю людського серця, яке не може заспокоїтись, поки не спочине в Богові. Вводить нас у таємницю покликання святості, апостольства, євангелізації, у таємницю благодаті ( ...) Таємницею його святості та апостольської сили була особлива набожність до Пресвятих Дарів та синівська любов до Матері Божої».
За матеріалами: Fronda
Зображення: погруддя блаженного Якова у конкатедрі в Любачові