Ігнатій Антіохійський (бл. 30–107) – Теофорос, тобто Богоносець, як він сам себе називав, – походив із Греції. Належить до апостольських Отців Церкви: спілкувався з апостолом Йоаном і навчався в нього. За переданням, саме Ігнатій був тією дитиною, яку Ісус поставив перед учнями (Мт 18, 1-5).
Згодом Ігнатій виринає в церковній історії як третій єпископ Антіохії – після апостола Петра й Еводія. Працював на Божій ниві 40 років. Під час гонінь на християн за імператора Траяна його, уже похилого віком, ув’язнили й послали на смерть до Рима. Дорога була тяжка, але й плідна, бо під час зупинок у різних містах Ігнатій ніс слово підтримки християнам, які його навідували.Через відвідувачів святий передавав послання різним Церквам. Знаємо 7 таких послань: до римлян, ефесян, магнезійців, тралійців, до християн у Філадельфії, Смирні й до єпископа Полікарпа. У листах Ігнатій висловлював глибоке прагнення зустріти Ісуса, бути Божою пшеницею, яка, перемелена зубами звірів, зможе стати чистим хлібом Христовим.
Ігнатій боровся з тогочасними єресями адопціоністів і докетистів, вказуючи на Ісуса, Який насправді воплотився, був істинною людиною, страждав і воскрес. Піклувався про єдність у Церкві, тому неабияку увагу приділяв питанню ієрархії. Наголошував, що всі церковні справи треба представляти єпископові, нічого не робити без його відома й коритися йому, як Христу, а священикам – як апостолам. Уперше вжив вислів «католицька (вселенська) Церква».
Ігнатій Антіохійський загинув мученицькою смертю в Римі – був відданий на поталу диким звірям. Його ім’я згадують у І Євхаристійній молитві Римського канону.
Святого найчастіше зображають у єпископських шатах візантійського обряду, посеред левів.
Захисник від хвороб горла.