П’ять речей, яких нас позбавляє смарфон

Мобільний телефон мав, перш за все, одну характеристику. Він мав замінити стаціонарний телефон, бути якомога меншим, вміщатись в кишеню чи невелику сумочку. Він мав бути таким, щоб його можна було всюди зі собою брати.

Його використовували в двох головних цілях: щоб телефонувати і писати SMS-ки. Йшлося про швидкий, короткий, але безпосередній контакт з іншою людиною.

Що з цим трапилось? Чому смартфони завжди в наших руках, лежать біля наших ліжок? Чому вони відбирають стільки нашого часу і перешкоджають нашому безпосередньому контакту з людьми?

Ось 5 речей, яких нас позбавляють смартфони:

Постійний телефонний контакт з іншими, зі світом, з різного виду новинами і повідомленнями, насправді відбирає у нас реальний і безпосередній контакт з іншими людьми. У кожній нашій зустрічі «беруть участь» також смартфони, бо ану ж хтось щось напише, хтось зателефонує, хтось щось «скине»…

Таким чином ми самі позбавляємо себе можливості повної зустрічі з іншою людиною. Зустрічі з її емоціями, проблемами і радощами, посмішкою, виразами обличчя. Ми ніби є поруч з цією людиною, але водночас беремо участь в іншому світі, тобто ми присутні лише частково.

Як ми можемо таким чином дійсно слухати? Як навчитись співчувати? Як, зрештою, ми можемо бути здатними зрозуміти іншу людину?

Все більше людей засинають з телефоном в руках, кладуть його біля подушки або тримають дуже близько біля себе. Ми безперервно підключені до іншого світу, сповненого нових подій, новин, пропозицій. Дуже часто посеред ночі інстинктивно перевіряємо телефон, бо, можливо, хтось щось нам написав, можливо, щось трапилось у світі.

Сон безпосередньо біля телефону є нездоровий, оскільки пристрій випромінює шкідливі для здоров’я хвилі, що впливають на якість сну і призводять до його порушення. Через це ми потім маємо проблеми із засинанням або часто пробуджуємось вночі. Проведення багато часу перед екраном є також виснажливим для наших очей.

Постійна присутність в іншому, додатковому світі впливає також на наше зосередження на обов’язках, праці і навчанні. Ми постійно розпорошені, не зосереджені, не можемо повністю зосередитись на одному.

Це впливає на нашу продуктивність, котра різко спадає, а тому ми не є здатними робити те саме, що могли б тоді, коли б не перевіряли свій телефон. Ми чутливі на звук повідомлень, оновлень і змін.

Перше, що ми робимо зранку – вимикаємо звук будильника в телефоні. Водночас ми перевіряємо, що відбувалось, поки ми спали. Можливо, хтось щось написав, можливо, ми щось оминули увагою, хочемо бути завжди в курсі подій.

Чи є такі моменти, коли ми виключаємо телефони чи, хоча б, вимикаємо в них звук?

Смартфони відбирають у нас можливість жити реальністю по-справжньому. Наскільки ми присутні тут, а наскільки – там? Наскільки ми виховуємо дітей, а наскільки безупинно робимо їм фото і розміщуємо у Фейсбук? Наскільки ми працюємо, а наскільки вирішуємо по телефону «найважливіші справи»?

Не відбираймо в себе можливості переживати те, що відбувається навколо нас. Живімо в реальному світі, а не віртуальному.

Розпочинаємо і завершуємо день разом зі смартфоном. Ми забуваємо про те, що вранці могли б подякувати Богові за новий день, попросити про благословення, виконати кілька простих фізичних вправ, які допоможуть нам добре розпочати ранок і отримати заряд на цілий день.

Як тільки випадає така можливість, варто скористатись з більш розвиваючих форм фізичної діяльності – біг, плавання, командні види спорту. Спільна гра з друзями і знайомими наново навчить нас контакту з іншою людиною: розваг, розвитку, а також здорового суперництва.

Джерело: «Католицький оглядач» за матеріалами Deon.pl