Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Кадильниці як витвір мистецтва

Кадильниці як витвір мистецтва

Ладан і миро ці добре знайомі нам дари мудреців зі Сходу, для нас пов'язані з урочистими богослужіннями протягом року, а також недільною Євхаристією, коли під час молитви використовується кадило. Кадильниці були відомі ще з античних часів, коли вони супроводжували найбільш ключові та ритуалізовані події життя.
Однак у християнстві вони набувають власного символічного виміру і навіть отримують теологічне пояснення. Так, один із діячів Каролінзького Відродження Амаларій Трірський називав кадило Тілом Христа; прянощі, які у ньому спалювали – Святим Духом, а аромат – добрими справами Христа. Ба більше, солодкуватий аромат пахощів був водночас знаком очищення, безкровної жертви та молитов вірних, які разом з димом линуть угору до Бога.

Враховуючи їх символічний вимір, кадила романської доби також зовсім невипадково нагадують місто-храм. Монах-бенедиктинець Теофіл (1070 – 1125) у «De Diversis Artibus» описує як створити таке «архітектурне» кадило з башточками, щоб воно нагадувало «небесний Єрусалим» з його найголовнішою будівлею – храмом Гробу Господнього.

Окрім архітектури іконографія кадил з добірки Центру середньовічних та ранньомодерних студій Symbolon включає євангелістів, сцени зі Старого та Нового Заповітів (зокрема ті, які пов’язані з принесенням жертви), тваринки та рослинний орнамент (виноградну лозу).

Кадильниця, Х ст., Британський музей, Лондон

Кадильниця у вигляді Небесного Єрусалиму, 1150-1175, Британський музей, Лондон

Кадильниця, Трір, ХІІ ст., церква у Бухольці, Німеччина

Кадило, ХІІІ ст., Північна Італія, Сотбіс

Кадильниця, 1200-1210, Музей Вікторії та Альберта, Лондон
Кадильниця, 1200-1250, Лімож, Музей Вікторії та Альберта, Лондон
Кадильниця, XV ст., Музей Метрополітан, Нью-Йорк

Кадильниця, 1450, Флоренція, Музей Вікторії та Альберта, Лондон



Культура Чарльз Дікенс – «батько англійського Різдва» Був такий час, коли Різдво в Англії, де народився Чарльз, майже не святкували. Пуритани винищили давні народні звичаї, пов’язані з цим святом, як пережитки язичництва. Залишилася лише щорічна святкова проповідь у церкві.

Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.