У чому сила батьківського благословення?

За Божим задумом на початку свого життя діти вповні залежать від своїх батьків, тому вони мають слухатись їх: “Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо” (Еф 6, 1). Батьки займаються вихованням дітей, в тому числі і релігійним. В міру дорослішання міра відповідальності дітей за свої вчинки стає більшою. І тому найголовніше завдання – не керувати життям дітей, але навчити їх приймати правильні самостійні рішення. До часу, коли діти подорослішають, між ними і батьками мають налагодитись зв’язки співпраці. Тут йдеться про те, щоби шанувати батьків, проявляти до них любов, турботу: “Шануй батька свого і матір – це перша заповідь з обітницею: щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім” (Еф 6, 1). 

Шанувати, а не слухатися: у цьому сенс поступового переходу дітей від залежності до самостійності, який, на жаль, дуже часто буває негармонійним. Виникають ситуації, коли або батьки або діти просто керуються власними амбіціями, незважаючи ні на кого, дуже часто виникає питання: у кого більше прав, яке вже в суті своїй неправильне. Неможливо вирішити будь-яку ситуацію тиском.

Нерідко батьки замість знайти рішення різноголосся зі своїми дітьми шляхом любові та розуміння, використовують метод маніпуляції.

Коли уже всі можливі способи змусити дитину діяти так, як вважають за потрібне батьки, не діють, то починається залякування тим, що дитину позбавлять батьківського благословення і тоді хай чинить, як знає.

Такий метод помилковий і неефективний, він лише погіршить ситуацію. Навіть якщо діти слухаються у цьому випадку – то лише через страх і лише тимчасово. Ось чому так важливо саме мотивувати дітей до правильних вчинків, а не застрашувати їх.

Тож батьківське благословення – це, по суті, результат виховання і правильної побудови стосунків між двома поколіннями, а не магічна формула чи спосіб маніпулювати життям і вибором своїх чад.

Джерело: Дивенсвіт