Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Єпископ Віталій Кривицький: «Церква та держава має бути добрими партнерами у сфері сімейної політики»
12:00 Середа 0 88
13-10-2021, 12:00

Єпископ Віталій Кривицький: «Церква та держава має бути добрими партнерами у сфері сімейної політики»

Своїми враженнями та результати виїзного засідання Всеукраїнської Ради Церков на Рівненщину для «Родини» поділився офіційний представник РКЦ єпископ Віталій Кривицький, який також вказав на шляхи виходу з демографічної кризи та своє ставлення до природнього планування вагітності.
Ексцеленціє, розкажіть про мету Вашого перебування у складі делегації Ради Церков на Рівненщині 30 вересня?

Це було виїзне засідання ВРЦіРО на Рівненщину, яке відбулося на запрошення губернатора Рівненської області пана Віталія Коваля та інших зацікавлених людей з організаційного комітету міста Рівного.

Враження залишилися звичайно лише позитивні, оскільки кожна виїзна зустріч ВРЦіРО – це час, щоб більше пізнати один одного, а також можливість зустрітися з іншими людьми, яким ми разом служимо, звичайно для добра України. Зустріч 30 вересня насправді мала чимало компонентів, які показували нам, що все служіння та праця не є даремною. Багато людей дякували нам і казали, що очікують від Ради слів підтримки в області сімейних цінностей.


Головною темою цієї зустрічі була підтримка сімейних цінностей. Це було зумовлено, по-перше, проханням самого губернатора, а з іншою сторони, тим, що саме Рівненська область відзначається великою кількістю багатодітних родин. Там дітей не лише багато, але про них дбають та вони отримують належне виховання. Тому всі розмови проводилися у ключі сімейних цінностей та підтримки багатодітних сімей. Вони є чудовим прикладом для цілої держави, як поважати та приймати нове життя.

Що конкретно Церква та держава можуть зробити для багатодітних сімей?

Під час засідання була прийнята Резолюція щодо необхідності розробки державної сімейної політики, що було черговим словом ВРЦіРО на цю тему, але водночас було роз’ясненням деяких аспектів, про які цінності ми говоримо і на чому наголошуємо. З цим документом можна всім ознайомитися, адже він вже опублікований на сайті Всеукраїнської Ради Церков та Релігійних Організацій.


Коли ми зустрічалися з багатодітними родинами, то вони передусім просили про увагу зі сторони держави та Церкви. Ніхто не просив про допомогу, тим паче грошову. Одна з реплік, яка мене вразила і залишилася у моєму серці: «Підтримайте нас, бо сьогоднішній світ вважає багатодітні родини чимсь ненормальним. Ніби можемо лише народжувати, але не забезпечувати своїх дітей. Говоріть всім, що це не так. Що насправді, ми відкриті на Божий дар, і Господь не залишає нас матеріально». Ми не чули: «Дайте нам гроші, ми будемо народжувати більше». Навпаки, релігійні лідери у Рівному побачили відкритих на Божу ласку та Божу волю людей, які потребують підтримки словом та позицією. Вони самі давали свідчення, як Бог допомагає долати зокрема матеріальні виклики, пов’язані з утриманням великих родин. Прагненням цих людей було, щоб Всеукраїнська Рада Церков передала цілій Україні, що багатодітні родини – це благословення як для самої сім’ї, так і для цілої держави.

Як можна вирішити проблему демографічної кризи, яка загрожує українцям вимиранням? Адже навіть той самий комуністичний Китай нині обмежує аборти та скасовує закон про одну дитину.

Сьогодні багато говорилось про демографічну кризу. По суті ми зникаємо, як держава. Звичайно розуміємо, що зміна демографічної ситуації не відбувається в один день, адже сьогоднішні дії приноситимуть свої плоди можливо лише через десятки років.

Багато людей вже розуміє, що західний вектор вирішення демографічної кризи, що включає безтурботність щодо завтрашнього дня у питанні народження дітей приводить у нікуди. За п’ятнадцять років ми не побачимо такої Європи, як сьогодні. Також не зможемо побачити і Японію, державу з великим населенням, приблизно 110 мільйонів, яке водночас швидко старіє. Тому вони вже зараз починають все більше відкриватися перед заробітчанами з Тайланду, Філіппін та інших азійських країн, хоча японське суспільство традиційно є дуже закритим по відношенню до іноземців. Тобто уряди країни вже розуміють, що відбуваються процеси, яким вони мають протидіяти. Тому слова релігійних лідерів є закликом до нашої держави, щоб сьогодні переосмислити пріоритети наших реформ.


Адже втілюючи у життя важливі та дуже потрібні зміни, ми забуваємо про базові речі, які забезпечать нашій державі самобутність та існування у майбутньому. У іншому разі практично не має сенсу робити реформи. Релігійним спільнотам та державним установам треба знайти спільну дорогу вирішення демографічної проблеми. Приємно, що міністр соцполітики Марина Лазебна, яка зазначила, що Церква та держава мають бути добрими партнерами, бо всім нам без винятку, віруючим чи невіруючим, залежить на добрі України. Це нас має об’єднати. Ми маємо змогу у черговий раз сісти за спільний стіл і шукати того, що насправді служить та врятує нашу державу.

Не новітні ідеології, про які чимало говориться. Адже і Конституція України нам забороняє робити обов’язковими будь-які ідеології, які не повинні бути дороговказами для нашої внутрішньої і зовнішньої політики. Правда, що Україна завжди стояла перед вибором різних культурних шляхів та тенденцій. Це саме відбувається і сьогодні. Ми знаходимося ніби на перехресті різних тектонічних плит і тому неодноразово відчуваємо турбулентність. Але завжди маємо шукати, що принесе справжнє добро для нашого суспільства.

Щодо питання батьківства, то як Ви ставитеся до природнього планування, коли подружжя за допомогою визначення циклів плідності та неплідності самі вирішують, коли народжувати своїх дітей? Для деяких пар – це своєрідна форма натуральної контрацепції.

Існує поняття відповідального батьківства, наприклад коли лікарі кажуть, що вагітність може загрожувати здоров’ю жінки. Або коли подружжя відкрите на життя, проте з економічних причин чи інших вони бажають почекати з народженням чергової дитини. Проте завжди останнє слово за Богом. Я знаю випадки, коли саме натуральне планування начебто дало похибку і люди народжували дитину. Адже Бог захотів, щоб поставало нове життя, а вони були на нього відкриті.


Чи може природнє планування стати певною формою контрацепції? Залежить від мотивів його застосування. У цьому є як зі сповіддю, скажімо: одна людина йде, бо не може жити з гріхом, а інша, бо прийшли свята і треба віддати данину традиціям. Хоча обидві людини приступають до Таїнства, намір у кожної різний. Адже у першому випадку, це рятує людину, а в іншому навіть важко говорити про якесь покаяння. Так само з циклами плідності, консультанти мають ясно підкреслювати, що вони навчають не «природньої контрацепції», а перш за все відкритості на Божий план та відповідальності. Розпізнавання циклів плідності, це вже наступне питання. Справжня любов завжди є плідною, тому подружжя є відкритим на нове життя. Якщо Господь скаже інакше, ніж було зазначено за календарем, то за Ним останнє слово. Контрацепція закриває людину на передання життя, а відповідальне батьківство і природнє планування навпаки є відкритим на волю Бога.

Фото: о. Тарас Жеплінський 
Інтерв'ю 14:00 Четвер 0 126 Священики і вигорання. Розмова з отцем Романом Павлом Монтецьким Вигорання найчастіше обговорюють у світському контексті, але було б наївно вважати, що богопосвяченим особам воно не загрожує. Про особливості священницького вигорання, небезмежність людських ресурсів і потребу мати поруч когось, кому можна виговоритися, розповідає отець Роман Павло Монтецький.
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.