З нагоди 20-ї річниці візиту Святішого Отця Йоана Павла ІІ до України, ординарій Луцький єпископ Віталій Скомаровський ділиться своїми спогадами про те, як відбувалась підготовка до урочистої Літургії на Чайці, про причину частих дзвінків від єпископа Широкорадюка та особу, яка неабияк посприяла, щоб цей історичний візит відбувся.
У 2001 році я був віце-ректором Вищої духовної семінарії Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі. Під час паломництва Святого Папи Йоана Павла ІІ до України, наша семінарія відповідала за організацію Святої Літургії на летовищі Чайка 24 червня, а також за прийом й розміщення гостей. Гостями, здебільшого були єпископи та гості з-за кордону. Тому, мої спогади більше пов’язані із самим приготуванням паломництва, але, в більшій мірі, з Літургією. Гостей також було чимало: частину з них ми розмістили у самій семінарії, інших – у сусідньому санаторії СБУ, гостинністю господарів, якого ми могли скористатись.Готуючись до Літургії й відпрацьовуючи кожний свій крок під час Меси, наші семінаристи багато днів провели на летовищі. Отець Єжи Лікерський, який на той час виконував обов’язки ректора семінарії, доклав максимум зусиль для того, щоб літургійна служба виглядала бездоганно. І дякувати Богу, вона була прекрасною.
Згадуючи саме Богослужіння 24 червня, найбільше мені запам’яталась ситуація із погодою. Я тоді сидів разом із священиками, одразу за місцями, призначеними для Президента та інших представників влади. Як на літо, тоді було досить холодно. Пам’ятаю, як над летовищем опустилась грозова хмара й почав накрапати легенький дощ. Проте, чи то під час літургії Слова чи під час Євхаристійної літургії – хмари розійшлися і виглянуло сонце. І погода, і сама Служба Божа, і слово Понтифіка залишили незабутнє враження... Ніхто ще з такою повагою і любов’ю не звертався до українського народу!
Наступного дня, 25 червня, була запланована Літургія за участю Папи у східному обряді. Переживши неділю, ми дещо заспокоїлись і розслабились, але, як виявилось зарано. Справа в тому, що у цій Літургії мали брати участь всі латинські єпископи і кардинали, які були присутні на Святій Месі в неділю, 24 червня. А літургійний одяг, як виявилося, сушився в семінарії. Тому, його потрібно було «блискавкою» привезти на летовище. Цю ситуацію я згадую з посмішкою. Пам’ятаю, як ми тричі їздили до семінарії, бо кожного разу щось забували. А єпископ Станіслав Широкорадюк з кожним разом телефонував і запитував : «Де альби?», «А де мітри?», «А де пояси?» Тоді звісно було не до сміху.
Звісно, дуже багато і інших людей долучилися до того, щоб це історичне паломництво усе-таки відбулося. Але, передусім, велике значення мало сильне бажання і самого Папи Йоана Павла ІІ відвідати Україну. На мою думку, також дуже важливу роль у тому, що ця мрія багатьох українців стала реальністю, відіграв тогочасний Апостольський Нунцій Нікола Етерович. З великою вдячністю пригадую собі цю сміливу і рішучу особу, віддаючи пошану його дипломатичному хисту і глибокій вірі.
Фото: Reuters
«Я була категорично проти поїздки до Меджугор‘є»Схожі новини
