Серце Ісуса, в якому перебувають всі скарби мудрості та знання

В Ісусі Христі Бог явив свою мудрість, щоби ми могли хоча б частково, наскільки це здатен зрозуміти людський розум, зрозуміти таємницю Найвищого і пізнати наміри Його Серця. Божа мудрість, однак, відрізняється від людської, якої становить фундамент та джерело. Чому так відбувається? Правду про різницю між Божою та людською мудрістю можемо пояснити, спостерігаючи Божу логіку: Божа мудрість - це мудрість смиренна, яка противиться гордим та дає благодать покірним, а тих, хто вивищує себе над іншими, «скидає з трону», щоб вивищити тих, хто принижується перед Богом і в Ньому шукає прибіжища.

Саме таку мудрість має Ісус, бо Він є Богом. Він має мудрість Божу і людську. Як людина, мав всіляку мудрість, яку Бог вмістив у сотвореному світі. Жоден науковець ніколи не знатиме того, що знав Ісус. Якби Ісус хотів, міг би відкрити всі таємниці природи та ще не відомі фізичні закони. Але Він не прийшов на землю вчити мудрості цього світу. Прагнув навчити нас цінніших істин, що ведуть до спасіння.

Мудрість Христа проявляється у кожному Його слові і діянні. Її знаходимо на кожній сторінці Євангелія. Для Ісуса не було нічого прихованого. Він знав нутро кожної людини. Все перед Ним було відкрите: минуле, теперішнє і майбутнє. Ісус детально передбачив обставини своєї смерті, знав, хто з учнів Його зрадить. Його пророцтва щодо долі Церкви неустанно виконуються протягом віків.

Вчення Ісуса є незвичним і захоплюючим. Це не філософська система, що була випрацювана поступово протягом століть, як це бачимо у грецьких філософів. Все, що Ісус проголошував, було вже готове, без потреби жодного вдосконалення і правок. Вже у віці 12 років Ісус здивував вчених у писанні, коли розмовляли з Ним в Єрусалимській святині. Засоромив їх до такої міри, що вони, врешті, відмовились від подальшої дискусії з Ним. Проголошуючи Добру Новину, Христос захоплював юрби людей. Сповнені подиву представники Синедріону говорили про Нього: «Ніхто ніколи ще так не промовляв, як цей чоловік» (пор. Йо 7,46). Його земляки з Назарету прямо запитували: «Звідки у Нього ця мудрість та чудеса? Чи ж Він не син теслі? (…) Звідки в Нього це все?» (пор. Мт 13, 54-56). Слова Ісуса були такі глибокі, що викликали подив, а водночас такі прості, що їх могла зрозуміти найпростіша людина. Це була дійсно Божа мудрість, нескінченна, пристосована, однак, до прийняття слухачами.

Слова Ісуса до кінця світу будуть предметом роздумів та здивування, бо є поза часом. Євангеліє – це школа, в якій формувались і надалі формуються великі святі. Велику мудрість Ісуса бачимо у встановлених Ним таїнствах та заснованій Церкві. Минають століття, і не відчувається потреба зміни чого-небудь з того, що Він встановив.

Маємо однак пам᾿ятати, що Христос всі скарби мудрості та знання, які має, використав для служіння людині, щоб робити вчинки милосердя. Сам про себе сказав, що «не прийшов, щоб Йому служили, але щоб служити і віддати життя як викуп за багатьох» (пор. Мт 20, 28).

Те, що ми тут сказали про мудрість та знання Христа, нехай буде дороговказом, що дозволить нам краще пізнати велич нашого Спасителя. Хай також буде для нас прикладом, як маємо використовувати нашу мудрість, набуту роками, щоб з любов᾿ю та мудрістю служити іншим.

Наблизьмося з довірою до Божого Серця, щоб з цього Джерела мудрості щедро зачерпнути, бо Він став для нас мудрістю від Бога і справделивістю, освяченням, і відкупленням (1Кор 1, 30).

Опрацював дк. Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ

Зображення: Parafia NSPJ Jastrzębie-Zdrój