Хоча, багато хто із нас намагається уникати праці будь-якою ціною, праця була щоденним виявом любові у житті Родини з Назарета.
Дуже часто, наше сучасне мислення зосереджується на бажанні взагалі виключити працю із життя. Новітні технології лише посилили це бажання – ми думаємо, що у майбутньому у нас буде багато вільного часу, а всю роботу за нас виконуватимуть роботи.
Праця у житті Святої Родини
Праця, ні в якому разі, не повинна бути відсутньою у житті людини. Адже, праця може бути й «виразом любові».
Ось, як це пояснює св. Йоан Павло ІІ у своєму апостольському повчанні про св. Йосифа «Redemptoris Custos – Опікун Відкупителя».
Праця була щоденним виразом любові у житті Родини з Назарета.
Євангеліє вказує на вид ремесла, за допомогою якого Йосиф намагався забезпечити утримання родини: тесля. Це просте слово окреслює усі роки життя Йосифа. Для Ісуса ці роки є прихованим від світу життям, про яке говорить Євангеліст Лука, згадуючи про подію в єрусалимському храмі: «І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний» (Лк 2, 51). Ця «підлеглість», тобто послух Ісуса в назаретському домі, також у ширшому значенні, розуміється як участь у праці Йосифа. (22)
Ісус, будучи самим Богом, міг взагалі не працювати, або просто клацнути пальцями, як Мері Поппінс, щоб виконати будь-яку роботу.
Праця робить нас людьми
Натомість, Ісус не уникав праці, Він працював разом з Йосифом й освячував її на знак того, що це є шлях, який допомагає бути справжньою людиною. Це ми можемо побачити вже в Едемі, де Адам та Єва працювали ще до первородного гріха.
Людська праця (зокрема праця фізична) має особливе місце в Євангелії. Разом із людською природою Божого Сина, вона була задіяна у таємниці Втілення. Вона також особливим чином була відкуплена. Йосиф з Назарета через своє ремесло, яким він займався разом з Ісусом, наблизив працю людини до таємниці Відкуплення.
Важливу роль у процесі людського зростанні Ісуса «в мудрості, літами і в благодаті» відігравала чеснота працьовитості, оскільки «праця є благом людини», яке «перемінює природу» і спричиняє, що людина «в якомусь значенні стає більше людиною». (22-23)
Приступаючи до будь-якої праці, ми маємо черпати натхнення у Святої Родини, аби усвідомити, як праця може допомогти нам стати святими.
Зовсім нового значення праця набуває, коли ми розглядаємо її у вищезгаданому контексті: як необхідну частину людського життя – не те, чого слід уникати, а те, що нам слід сприймати, як вираз любові.
Переклад КМЦ за Philip Kosloski, AleteiaЗображення: Getty Images