Перша у благодаті відкуплення

Марія, з якою сьогодні зустрічаємося в Євангелії*, – це жінка віри, і саме вона стала першою з вірних Нового Завіту. Подібно до того, як Божий голос покликав Авраама стати на чолі нового незліченного народу – Божого народу Обітниці, внаслідок чого він є батьком вірних Старого Завіту, Марія стає початком сповнення цієї обітниці, даної Авраамові, а також початком звершення спасіння для всіх, хто йде слідом.

Упродовж усього біблійного послання Євангеліє Воплочення є водночас і сповненням, і новою обітницею. Бог Святого Письма – це завжди Бог, який промовляє та діє, і Марія відтепер і навіки бере участь у Божому задумі спасіння. Звичайно, вона була добре підготовлена до цього, адже її виховували у близькості з Богом. Марія знала священні тексти, псалми та молитви. Але не менш важливо й те, що вона походила з найнижчої за соціальним статусом верстви в Ізраїлі, відомої як «убогі в Господі». Як і чимало інших небагатих людей, про яких ми знаємо протягом багатьох століть, вони були згуртованою спільнотою і допомагали іншим потребуючим в міру своїх можливостей. Нічого не прагнули для себе, але в усьому покладались на Бога.

Саме з такого середовища було обрано Марію для сповнення Божої обітниці, даної Авраамові. У відомому гімні Magnificat йдеться про те, що Господь «підняв угору смиренних». «Смиренне становище» Марії обмежує людські можливості та породжує сильне почуття залежності від інших людей і водночас відкритість на Божу благодать.

Роль Марії у спасінні людства можна охарактеризувати саме цими двома аспектами – залежністю від інших та відкритістю на Божу благодать.

Сам Бог став у повноті людиною саме для того, щоб об’явити нам правдивий та цілісний образ людства. Христос є представником цілого відкупленого людства, Він – нова людина. А Марія стала першою у відкупленні – першою вірною і першою остаточно відкупленою людиною, у якій вже все звершилось через повноту благодаті. Тому величання Марії – це завжди прославлення відновлювальної сили Божої любові та Божого духу.

Лише завдяки Божій благодаті Марія є тою, ким вона є, – докорінно й цілковито відкупленою людською особою. Але ми теж перебуваємо на цьому шляху, і відкуплення відбувається у нас так само через дію Божої благодаті. Тож чи можемо й ми так само облишити наші власні історії, стати залежними від інших і відкритими для Бога? Так, проте для цього нам знадобиться ціле життя, і в цьому різниця між нами та Марією.

Дія Бога в нас, що має на меті привести кожного до повноти, якої Він для нас прагне, триває тут і тепер. Не потрібно чекати смерті, щоб це відбулося. Адже життя не є іспитом, який треба вдало скласти, щоб увійти у вічну славу. Бути людиною у Христі – це безперервний процес, упродовж якого можливості й питання, що роблять нас тими, якими ми є, довершуються благодаттю відкуплення, даною нам як досконалий і абсолютний дар.

Парадокс полягає в тому, що лише віддаючи себе, іншим і за інших, ми можемо стати достатньо відкритими та вразливими, щоб отримати Божий дар.

Чи готові ви увійти в цю напругу? У цей взаємний обмін між віддаванням і отриманням, який робить вас тими, ким ви є? Слід запитати себе: наскільки я людина егоїстична і замкнута в собі? Чи належу до тих, які завжди прагнуть першості? Чи до тих, хто відкривається на інших людей і на Божу благодать? Безумовно, ризик надзвичайно великий, але таким він був і для Марії. Та це єдиний спосіб бути у повноті людиною, щоб мати можливість зайняти своє місце у Христі.

Необхідна зміна нашого способу життя: як і Марія, ми повинні бути готовими відкласти свої власні плани і відкритись на Божу благодать. Але можемо бути певні, що не залишимось самотніми у цій мандрівці. Молитва Марії, «щоб ми удостоїлись обітниць Христових», супроводжуватиме кожного з нас на шляху до її Сина.

*Автор має на увазі фрагмент з Лк 1, 26-38, в якому йдеться про Благовіщення [прим. перекладача].

Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош

Домініканці в Україні