Апостольський Престол і Китай: підстави Угоди про призначення єпископів

Про це пише Vatican News.

Тимчасова Угода, підписана 22 вересня 2018 року між Апостольським Престолом і Китайською Народною Республікою, що стосується призначення єпископів, набрала чинності через місяць, а тому її дія завершиться 22 жовтня. Договір, підписаний у Пекіні, передбачав дворічний випробувальний термін перед остаточним затвердженням або ж прийняттям іншого рішення. Кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар, нещодавно пояснив, що наміром Святого Престолу є запропонувати китайській владі пролонгацію, й надалі застосовуючи Угоду в тимчасовій формі, «як це відбувалося протягом цих двох перших років, аби мати змогу додатково пересвідчитися в її корисності для Церкви в Китаї». Незважаючи на повільність і труднощі, посилені останніми місяцями пандемією, на думку кардинала Пароліна, «накреслено напрямок, якого варто триматися, а далі побачимо».

Від першого повідомлення, спільно опублікованого Апостольським Престолом і китайським урядом 22 вересня 2018 року, відразу було чітко наголошено суть самої ж Угоди, яка не стосується безпосередньо дипломатичних стосунків між Апостольським Престолом і Китаєм, юридичного статусу Католицької Церкви в країні, стосунків між духовенством і державною владою. Тимчасова Угода стосується виключно процесу призначення єпископів: суттєвого питання для життя Церкви і для сопричастя пастирів Католицької Церкви в Китаї з Єпископом Риму та єпископами світу. Мета Тимчасової Угоди, отже, ніколи не була чисто дипломатичною, ні тим більше, політичною, але завжди по-справжньому душпастирською: її завданням є дозволити католикам мати єпископів, які перебувають у повному сопричасті з Наступником святого Петра і, водночас, визнані владою Китайської Народної Республіки.

Папа Франциск у «Посланні до китайських католиків і до Вселенської Церкви», оприлюдненому у вересні 2018 року після підписання Тимчасової Угоди, нагадав про те, що протягом останніх десятиріч рани й поділи в лоні Католицької Церкви в Китаї поляризувалися, «насамперед, навколо постаті єпископа, як сторожа автентичності віри та гаранта церковного сопричастя». Втручання політичних структур у внутрішнє життя католицьких громад причинилися до виникнення явища так званих «підпільних» громад, які старалися вийти з під контролю релігійної політки уряду.

Добре усвідомлюючи рани, завдані сопричастю Церкви, спричинені слабкістю та помилками, але також несправедливим зовнішнім тиском, Папа Франциск, під років тривалих переговорів, започаткованих і підтримуваних його попередниками, відновив повне сопричастя з китайськими єпископами, висвяченими без папського мандату. Рішення було прийняте після роздумів, молитви та аналізу кожної окремої ситуації. Єдиним завданням Тимчасової Угоди, як пояснив Папа, є «підтримувати й поширювати звіщення Євангелія в Китаї та відновити повну та видиму єдність у Церкві».

Перші два роки привели до нових єпископських призначень за згодою Риму та до офіційного визнання урядом деяких єпископів. Результати, також і через пандемію, що заблокувала контакти протягом останніх місяців, були позитивними, хоч і обмеженими, та спонукають прямувати далі, застосовуючи Угоду ще протягом певного періоду часу.