21 жовтня Церква згадує блаженного Якова Стрепу, захисника від головного болю

Юнаком вступив в орден францисканців, навчався в Римі. 1378 року став настоятелем краківського, а 1385 – львівського монастиря. Горливий проповідник провадив діяльність у Польщі, Молдові, на теренах Волині, Галичини й Русі, став миротворцем у конфлікті між Галицьким архієпископом і людом Божим. Близько співпрацював з королевою Ядвігою та її чоловіком Владиславом ІІ Ягайлом, був їхнім радником. До 1392 року виконував обов’язки інквізитора, показав себе милосердним суддею.

1392 року Якова призначили архієпископом Галичини. Молода дієцезія не мала на той час ані катедрального собору, ні впорядкованої структури, ні достатньо храмів і священників, ні навіть чітко окреслених теренів. Архієпископ оселився в монастирі францисканців у Львові, усі свої статки призначав для нужденних, а францисканський габіт міняв на єпископські шати лише для Меси. 1404 року Ягайло пожертвував йому свій маєток в центрі Львова, але архієпископ оселився в маленькому дерев’яному будиночку на околиці міста.

Побудував катедральний собор, зміцнював віру та єдність із Апостольським Престолом через проповіді, візити й формування нових парафій, огорнув опікою львівську лікарню. Завжди був прихильний до людей та захищав їхні права під час воєнних дій і заколотів. Серед вірних поширював культ Богородиці та Пресвятої Євхаристії: встановив адорації та євхаристійні процесії, надавав відпусти, пов’язані з ушануванням Пресвятих Дарів. Яків просив Діву Марію стати йому матір’ю, і відповіддю на цю молитву стало об’явлення Богородиці з Дитятком на руках і слова «Маєш Матір і Сина». Цю подію він закріпив на своїй печатці.

Беатифікований 1790 року.

Зображають блаженного в єпископських шатах, часто перед Пресвятими Дарами. Атрибути – печатка з зображенням Діви Марії, Богородиця з Немовлям на руках, Пресвяті Дари.

Покровитель Львівської архідієцезії, де його спомин має ранг урочистості, та Краківської провінції францисканців. Захисник від головного болю.

Уклала Юлія Бойко