Кардинал Паролін про піклування та працю як орієнтири людяної економіки

Про це пише Vatican News.

Впродовж року, який Святіший Отець забажав посвятити молитві, роздумам та добрим ініціативам, натхненим енциклікою“Laudato si'”, Фундація “Centesimus Annus pro Pontifice”, організувала міжнародну конференцію “Етапи інтегральної екології для людяної економіки”, під час якої за допомогою засобів сучасних комунікацій виступив П’єтро Паролін, Державний Секретар Апостольського Престолу, відкриваючи праці учасників. У своєму відео-зверненні він запропонував слухачам призадуматись над головними темами енцикліки “Laudato si'”, поєднуючи їх з нещодавно опублікованою енциклікою “Fratelli tutti”.

Пандемія і наші фальшиві гарантії

«Прийняти цей час випробування як момент прийняття рішення», – до цього закликав Папа Франциск під час молитви, в якій він 27 березня 2020 року єднався із вірними всього світу, стоячи на порожній площі Святого Петра у Ватикані. Ці історичні слова отримали свій відбиток також і в нещодавно опублікованій енцикліці “Fratelli tutti”, в якій Понтифік пригадує, що пандемія наразила нас на наші фальшиві запевнення, змушуючи нас взяти до уваги притаманні нашій людській природі слабкості. Саме навколо цієї теми кардинал Паролін побудував своє звернення, вказуючи, перш усього, на виклик, який сьогодні стоїть перед усіма нами: відновити хід нашого корабля в напрямку Господа Бога та наших ближніх у дусі співпраці та у відкритті нашої приналежності до світу як братів і сестер.

Центральність особи та плекання культури піклування

Продовжуючи свій виступ, кардинал П’єтро Паролін пригадав, що поняття “інтегральна екологія” виходить далеко поза межі концепції довколишнього середовища, включаючи в себе інтегральне бачення життя, що надихає політику, показники, процеси досліджень та розвитку і критерії оцінювання, уникаючи, при цьому спотворених інтерпретацій того чим насправді є розвиток та зростання. Центральне місце людської особи та потреба пропагування культури піклування, що є кардинально відмінною від культури відкинення, – це основний момент такого підходу до життя та до управління ресурсами.

За словами Державного Секретаря Апостольського Престолу, відкинення інших як непотребу може проявлятись у різний спосіб: як навіженість обмежити видатки на працю, втрачаючи, таким чином, цінність права/обов’язку праці, що представляє головний елемент у здійсненні як особистості кожної людини, так і обов’язку солідарності всередині нашої загальнолюдської спільноти, що простягається також і на майбутні покоління. Ця зміна курсу повинна здійснюватися шляхом використання етично-соціального виміру, вкладеного в концепції інтегральної екології. А на цьому шляху вирішальне значення має освіта та підготовка тих, які впливатимуть на політичні та технічні рішення. «Саме завдяки цьому типові освіти та педагогіки, – підкреслює далі кардинал, – можна скерувати як політику, так і економіку до справді стійкого загальноцілісного розвитку людини, на користь усіх народів Землі, особливо найбідніших».

Дії, скеровані на боротьбу із бідністю

Далі доповідач підкреслив необхідність морального розпізнавання на користь нових та поглиблених роздумів над сенсом економіки та її цілей, як також глибоких і далекоглядних роздумів над моделлю економічного розвитку. Вказуючи на ґуманність як на беззаперечний фундамент економіки, він підкреслив наказ “піклуватись та оберігати”, який людина отримала від Господа ще при створенні світу, та наголосив на різних моделях споживання, які здатні протистояти культурі відкинення. При цій нагоді, Державний Секретар Апостольського Престолу закликав підприємців, аби їхні дії були скеровані на прогрес інших людей та на подолання бідності, зокрема, за допомогою створення різних можливостей праці.

Креативність задля збільшення місць праці

Кардинал Паролін, серед іншого, наголосив на важливості того, аби людська економіка брала до уваги фундаментальне значення людської праці, що є невід’ємною складовою соціального життя, оскільки вона не лише є способом заробити на прожиття, але й засобом для особистісного зростання, налагодження здорових стосунків, самовираження, обміну дарами, відчування себе співвідповідальним за покращення світу і, врешті-решт, для того, аби жити як однин об’єднаний народ. Тому, сьогодні слід збільшувати кількість робочих місць, а не скорочувати їх, а на виклики безробіття відповідати нашою креативністю і винахідливістю.

Загальнолюдська співпраця

На думку найближчого співробітника Святішого Отця, в наш час ми потребуємо, щоб всесвітній правовий, політичний та економічний порядок посприяв міжнародній співпраці та скерував її у правильне русло задля солідарного розвитку всіх народів. Нам потрібно усвідомити, що «лише за допомогою спільних зусиль можна буде дати ефективні відповіді на проблеми, що виходять за межі національних кордонів».