Народився Брунон (974–1009) у родині німецьких графів у Кверфурті.
Навчався в славетній кафедральній школі в Магдебурзі та, закінчивши її 995 року, залишився там каноніком. Через два роки став капеланом імператора Оттона ІІІ й супроводжував його в подорожі до Рима, де 998 року вступив у бенедиктинський орден і взяв ім’я Боніфатій.Познайомившись зі святим Ромуальдом, засновником камедулів, 1001 року долучився до грона його духовний синів й оселився неподалік від Равенни. Жив як аскет і пустельник, проте відчував прагнення місійної діяльності. На прохання Оттона ІІІ того самого 1001 року два ченці вирушили на терени Польщі, аби там заснувати монастир і проповідувати, а Брунон мав долучитися до них, отримавши дозвіл на місійну діяльність. Окрім згоди, Папа Сильвестр ІІ дав йому ще й номінацію на місійного архієпископа. Щоправда, поки Брунон чекав свячень, які відбулися лише 1004 року, його брати стали мучениками, а політична ситуація змінилася: конфлікт між Генріхом ІІ і Болеславом Хоробрим призвів до війни.
Ставши єпископом, Брунон у 1005–1008 роках провадив місійну діяльність серед угорців і поляків, побував у Київській Русі та проповідував серед печенігів. 1009 року разом із 18 товаришами він вирушив до пруссів; там місіонери й загинули. Брунону відрубали голову.
Святий залишив по собі «Житіє святого Войчеха» (1004), «Житія п’яти братів мучеників» (на честь ченців, які загинули в Польщі) та славетний лист до імператора Генріха ІІ (бл. 1009), у якому докоряв імператору за війну проти Польщі й за союз з язичниками. Канонізований між 1019 і 1025 роками.
Зображають святого в чернечих або єпископських шатах, часто серед язичників чи навколішки й зі стятою головою.
Уклала Юлія Бойко
27 листопада – довільний спомин Пресвятої Діви Марії Чудотворного Медальйона Після тривалої перерви в об’явленнях Марія явилася в невеликій паризькій каплиці сестер шариток послушниці Катерині Лабуре (1806–1876), нині святій. Це об’явлення було унікальне й відіграло важливу роль у проголошенні догмату про Непорочне Зачаття Діви Марії (1854).
26 листопада Церква згадує святого Конрада Констанцького, єпископа
27 листопада Церква згадує Максима Р’єзького, єпископа і сповідника
Святі дня 25 листопада – довільний спомин Катерини Александрійської, покровительки учнів і вчителів Свята Катерина, одна з чотирнадцяти святих заступників, яких ушановують як найсильніших захисників у різних потребах чи небезпеках, – героїня численних мистецьких творів. Про її життя писали святий Руфін і Євсевій із Палестинської Кесарії, які жили невдовзі після святої, та було складено чимало легенд.
