25 лютого Церква згадує святого Алойзія Версілью і святого Калікста Караваріо, мучеників

Алойзій Версілья (1873–1930) народився в Оліва-Джессі (Італія), у релігійній сім’ї. У 12 років він розпочав навчання в гімназії й долучився до салезіянського ораторію. 1888 року – це був рік смерті засновника, Йоана Боско, – вступив у молодий орден.

Вивчав філософію в Турині, а теологію – у Григоріанському університеті в Римі. Отримав свячення 1895 року. До 1905 року служив магістром новіціату, але також вивчав португальську мову й навчався їздити верхи, бо мріяв вирушити на місію в Китай. Жив аскетично, був вимогливий до себе, проте ласкавий до інших.

1906 року перші салезіянські місіонери, серед яких був Алойзій, прибули в Макао, аби піклуватися про місцевих сиріт. Підготовка будинку для дітей, вивчення китайської мови, піклування про розвиток і навчання підлеглих забирали багато сили. Місцеві повстання й революції принесли багатьох постраждалих, яких ченці огорнули опікою. З 1916 року місії розвиваються, але занепадає запал до місійної праці, тому Алойзій приїздить до Італії, щоби знайти нових працівників. Невдовзі місійні терени піднесли до рангу апостольського вікаріату, й 1920 року Алойзій став першим вікарієм, а 1921 року отримав єпископські свячення. 1922 року взяв участь у Генеральному капітулі як представник китайської спільноти, а 1926 року – у Євхаристійному конгресі в США, де принагідно шукав місіонерів і фінансової допомоги. 1929 року висвятив Калікста Караваріо й відмовився взяти участь у беатифікації Йоана Боско, бо мусив лишитися в Китаї, де зросла ворожість до християн.

Калікст Караваріо (1903-1930) народився в Куорньє (Італія) в робітничій родині. У 5 років разом із батьками переїхав у Турин. Змалку відвідував салезіянський ораторій, з 1914 року навчався в гімназії. Вирізнявся великою добротою й чистотою, палко цікавився місіями та прагнув стати місіонером. Хоча дуже любив батьків, 1918 року вступив у салезіянський орден, а через рік склав обіти.

Під час ХІІ Генерального капітулу 1922 року познайомився з єпископом Алойзієм Версільєю, який заохотив Калікста приєднатися до китайської місії. Отримавши дозвіл, 1924 року приїхав до Шанхая, де навчався китайської, французької, англійської мов і вивчав теологію. Через кілька місяців спромігся провести першу катехизу місцевою мовою. Через загрозу революції Калікста й інших братів вислали в Італію, але за кілька місяців він повернувся на місію зі словами, що на нього чекає мучеництво. 1929 року отримав свячення з рук єпископа Алойзія, із яким надалі й працював.

В Алойзії й Каліксті сповнився сон святого Дона Боско – дві чаші з потом і кров’ю для місій у Китаї, символ праці й мучеництва. 1930 року вони з помічниками вирушили відвідати місцеві християнські спільноти. Дорогою на них напали розбійники, які хотіли викрасти вихованок Алойзія. Захищаючи підопічних, Алойзій і Калікст отримали вогнепальні рани й були жорстоко вбиті.

Папа Йоан Павло ІІ беатифікував Алойзія і Калікста 1983 року, а 2000 проголосив їх святими разом із 120 китайськими мучениками.

Святого Алойзія зображають у єпископських шатах. Атрибут – чаша. Святого Калікста зображають у священицькому вбранні. Атрибут – пальмова гілка. Для зображення обох святих використовують фотографії.

Упорядкувала Юлія Бойко