Тебе навіки возвеличувати будемо: Вежо Давида, зі слонової кості

У давнину кожне місто було оточене муром. Брами, що служили єдиним входом, вінчали вежі – вартові та оборонні. У середині міста була ще одна вежа, що служила останнім сховищем від ворога. Саме до неї звертається Святе Письмо, у якому Бог порівнюється з вежею. Інші тексти Святого Письма звертають увагу на вартову функцію вежі, до якої прирівнюється Церква.

У Лоретанській літанії Марію закликають словами: Вежо Давида і Вежо зі слонової кості. У давньохристиянському мистецтві, щоб показати «святе місто», зображали лише вежу. В давнину будували маяки, що давали можливість морякам безпечно повернутися до порту. Їхня форма нагадувала вежу. Маяк часом зображували на давньохристиянських надгробних плитах. Він був символом вічної мети, до якої прагне християнське життя – до неба.

Саме за дар мужності, Її витривалості називаємо Марію вежею Давида. Брами пекла ніколи не здолали Її душі. Навпаки, Вона їх перемогла і як зміцнена вежа допомагає у подальшому.

Вираз «Вежа Давида» ґрунтується на прославленні з Пісні Пісень (4,4), де автор натхненно у захваті вигукує: «Шия твоя, немов Давидова вежа, збудована для трофеїв. Тисяча щитів на ній повисло, усе зброя відважних». Крім того, цей заклик пов’язаний із потужною вежею, яка захищала північно-західну сторону Сіону в Єрусалимі і називалася вежею Давида.

Пресвята Діва Марія є такою вежею Давида, повна міці і сили проти диявола і його підступних намірів. Прамати Єва піддалась спокусам диявола, Марія ж через свій послух Божій волі завдала йому смертельного удару і відтоді стала непереможною зброєю для всіх, хто у своїй боротьбі з дияволом до Неї звертається.

Великий шанувальник Матері Божої св. Бернард пише: «Марія є переможницею пекла і диявола, бо розгромлює і перемагає його». І далі визнає: «Ми трималися непереможної Вежі Давида, і самі стали непереможними!»

Коли відчуваємо спокуси злого духа, коли відчуваємо, що ми не в змозі протистояти його атакам, у молитві звертаймося до Матері Божої як до Тої, Яка дана нам як допомога й оборона.

Ми повинні благати Її з дитячою довірою, як благав св. Йоан Дамаскин: «О свята Богородице, вірю непохитно, що буду спасенний, бо моєю зброєю є непереможна довіра, яку покладаю на Тебе. Коли відчуваю Твою допомогу, як щит у руці, то жоден ворог мені не спротивиться».

Так само з черговим закликом, що пов’язаний із символікою вежі: Вежо зі слонової кості. Знову містить у собі він два значення. Перший пов’язаний із вежею. Псалом 71(61) звертається до Бога як до надійного місця втечі, зміцненої вежі: «…бо ти – мій прихисток і міцна вежа проти ворога». Це видиме здалека місце схову і оборони, безпеки є відображенням сили того, хто її звів.

Слонова кістка означає красу, делікатність і чистоту. Коли чую про неї, то на думку спадає діалог нареченої з нареченим із Книги Пісні Пісень. Наречений звертається до нареченої: «Шия твоя, мов вежа із слонової кості (Пісн 7,5). Довга і прекрасна». Вона натомість порівнює його постать із різьбленням зі слонової кості. Як бачимо, слонова кістка має велике значення як символ краси. На Сході вона вважалась дуже цінним і шляхетним матеріалом і лишається ним зараз.

Порівнюючи Марію зі слоновою кісткою, маємо на увазі Її чистоту. Вона цілком чиста, бо безгрішна. Також славимо Її красу у вірі та моральності. З поєднання образів вежі та слонової кістки щодо Марії виникає, з одного боку, сила, а з іншого – делікатність та чистота. Марія перевершує своєю чистотою інших.

Другий образ бере свої початки у ранньому Середньовіччі. Святе Причастя тоді зберігали у дароносиці зі слонової кістки, виготовленої у формі вежі. Ці дароносиці були натхнені марійною символікою. Зберігали вони Пресвяті Дари, як Марія носила в собі Ісуса. Вона була без жодного пороку. Та чиста, дорогоцінна Вежа зі слонової кості містила в собі Пресвяте Таїнство – істинного Бога.

Ці заклики нагадують нам, що ми, люди, грішні і маємо можливість приймати Господа під видом Євхаристії. Ми повинні з усіх сил дбати про те, щоб, приймаючи Бога, були цього гідні. Аби прийняття Того, Хто є Святий, змінювало нас. Споживаючи Тіло Христа, ми повинні бути чисті. У літургії Великого Посту співаємо: «Наверни нас, Господи, і навернемось до Тебе». Марія не потребувала навернення, була цілком чиста. Ми цього навернення потребуємо.

Диякон Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ 

Зображення: Radio Warszawa