Для правильного ставлення християнина до повсякденної праці ключовим є те, що "Той, Хто будучи Богом, став подібний до нас у всьому, Він присвятив більшу частину свого життя на землі праці біля столярного станка, фізичній праці” (LE 6). Папа не вагається називати цю сторону життя Ісуса з Назарету "Євангелієм праці" (LЕ 26). Добра новина християнства - радісна новина також і про людську працю. Ісус Христос, Який проповідував Євангеліє не тільки слово, але і ділом, сам був людиною праці. Праця столяра (пор. Мк 6,3) однозначно ставить Його як зразок для всіх працівників.
Якщо ми не знайдемо чіткої вказівки праці в євангельських текстах, то можемо розглядати як таку вказівку саму форму життя Спасителя. Приймаючи природу людини, Він також прийняв і цей його аспект, що пов'язаний з необхідністю щоденної праці та необхідністю здобування засобів до існування. Христос, Пророк і Священик, одночасно є "теслею, сином Марії, братом Якова, Йосифа, Юди та Симона" (Мк 6, 3). Людська природа була прийнята Сином Божим цілком і без застережень, а Його включення в людське суспільство звершилось також і через прийняття професійної роботи столяра, заняття найбільш звичайного і розповсюдженого в тогочасній епосі.Праця в житті апостола Павла
Йоан Павло ІІ у своїй енцикліці про людську працю, Laborem exercens, нагадує про особливе відображення Христового вчення про працю в житті святого Павла. Апостол Павло не тільки гармонійно поєднував свою євангелізацію словом з працею власними руками, але і пишався цим як особливим приводом до гордості: "вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію "(1 Сол 2,9).
Для апостола особиста робота була одним із способів подання своєї християнської безкорисливості, а отже, і одним із практичних способів проголошення Доброї Новини власним прикладом[7].
Формулювання енцикліки Laborem exercens про суспільну силу праці у сфері будування спільноти, вже розглянуте нами, знаходить особливе підтвердження у способі діяльності апостола. Для нього реміснича праця стала методом відкриття до цього невідомих для нього середовищ. Стала також способом започаткування майбутньої спільноти віруючих. У Діяннях апостолів читаємо, як відкрито шлях проголошення Христового вчення серед коринтян: "А що він [Павло] був того самого ремесла, то перебував у них і працював, бо ремесло їхнє було - намети виробляти" (Ді 18,3).
"Євангеліє праці" Ісуса Христа знаходить своє продовження в житті Апостола Народів. Добра новина - це не просто слово, а відповідний спосіб життя, в якому повсякденна професійна праця, у цьому випадку реміснича фізична праця знаходить своє місце. Сам св. Павло вказав власне на такий євангельський сенс своєї праці. Він розглядав її як один із способів підпорядкування християнському закону любові до ближнього: "Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя - давати, ніж брати" (Ді 20,34-35).
Слова з Діянь апостолів ще раз нагадують нам про особливий аспект християнської духовності праці, який не завжди усвідомлюємо з достатньою силою. Любов до ближнього, виражена в "годуванні голодних" і "одяганні нагих", завжди повинна бути виражена насамперед у справедливій і солідній праці, щоб отримати засоби, необхідні для допомоги ближнім. Тому апостол Павло міг посилатися на свій власний приклад у своєму актуальному і сьогодні заклику: "я показав вам, що так працюючи, ви повинні підтримувати слабких". Таку саму модель життя він переказав і своїм учням і, у більш широкому сенсі, всім наступним віруючим у Христа: "хай (кожен) працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує" (Еф 4,28).
Далі буде...
LE - Енцикліка Laborem Exercens (“Працюючи”) Йоана Павла ІІ від 14 вересня 1981 року присвячена соціальному вченню Церкви з питань найманої праці та капіталу.
[7] - Пор. X. Léon-Dufour, Słownik Nowego Testamentu, hasło „Praca”, Poznań 1986, s. 507-508.
Джерело: honoratki.org.ua
Схожі новини
