З Марією за руку: це було чудо на моїх очах

Коли ми починали будувати храми наприкінці 80-тих років, то дуже потребували згуртування людей. І в цьому нам допомагала молитва на розарії. Там, де люди найбільше збиралися на Розарій, там найшвидше будувалися храми. Це дійсно так є!

І маю один цікавий приклад пов'язаний з перегринацією фігури Фатімської Богородиці і молитвою Розарія. І ось почалась перегринація в одному селі, ми ходили від хати до хати. Був там директор школи, який сказав своїй жінці: як тільки візьмеш цю фігуру до нас до хати, то я покину родину і піду. Навіть вже запланував покинути сім'ю. Тільки чекав приводу. Жінка його стояла на своєму, захотіла прийняти фігуру Діви Марії вдома.

Чоловік не припиняв погрожувати: "Як тільки фігуру принесуть до нашої хати, я з речами виходжу". Коли вже підходили люди з фігурою до їхньої хати, директору цьому стало погано, серце схопило. Дружина викликала швидку допомогу. Ті приїхали, зробили йому уколи, виявилося, що він пережив інфаркт. Тож вийшло так, що коли фігуру Марії заносили до їхньої хати, його виносили на носилках до машини швидкої. Згодом я відвідував його в лікарні. Він показав мені свій розарій і сказав, що тепер постійно на ньому молиться. "Коли мене виносили, а вносили фігуру, мені здалося, що Матір Божа так подивилась на мене. І це мене перемінило", - підкреслив чоловік. Всі думали, що він помре. А він жив далі, і до кінця життя був дуже набожний, щодня молився Розарій. Це було чудо на моїх очах.