20 травня – довільний спомин Бернардина Сієнського, покровителя узалежнених від азартних ігор

Бернардин ходив у парафіяльну школу, а згодом вивчав у Сієнському університеті канонічне право й теологію. У 20 років приєднався до спільноти, яка допомагала хворим на чуму; під час епідемії заразився сам, але одужав.

1402 року вступив до францисканського ордену, невдовзі отримав свячення й 12 років служив неподалік від Сієни. Поглиблював знання Святого Писання та творів Отців Церкви. Бернардинові слова, спосіб життя й чудеса, які ставалися через нього, приваблювали такі юрби людей, що святий мусив проповідувати на площах. У своїх діалогічних проповідях часто звертався до тем, пов’язаних із миром і соціальною справедливістю. Завдяки Бернардинові сталося багато навернень, Церква отримала нові покликання, а деякі розлучені подружжя знову поєдналися.

Святий особливо вшановував Богородицю та Пресвяте Ім’я Ісуса, культ якого активно поширював. Із цього імені починав кожну проповідь, носив із собою табличку з написом «IHS», а коли піднімав її, усі ставали навколішки. Через це Бернардина запідозрили в єресі, але виправдали. Прагнув повернутися до первісного уставу святого Франциска. Засновував реформовані монастирі, які згодом стали відомі як бернардинські. У 1438–1442 роках виконував функції генерального вікарія ордену. Аби вільно проповідувати, тричі відмовився від єпископства. Брав участь у Флорентійському Соборі (1439), де підтримував поєднання східної церкви з католицькою. Залишив по собі важливі теологічні твори.

Помер у Л’Аквілі, канонізований 1450 року.

Зображають святого в бернардинському вбранні, часто під час проповіді. Атрибути – монограма «IHS», три митри під ногами, розгорнута книга.

Покровитель зв’язків із громадськістю, рекламодавців, узалежнених від азартних ігор. Захисник від хвороб грудей.

Уклала Юлія Бойко