33 дні приготування до Акту віддання себе Ісусу Христу через руки Марії (день 3)

Духовні вправи розпочинаємо 18 травня (у день народження св. Йоана Павла ІІ, який ціле своє життя віддав Марії та був Її великим шанувальником). Вони триватимуть 33 дні. Завершаться Актом віддання Ісусу Христу через руки Марії у спомин Непорочного Серця Марії (20 червня). Щодня о 08:00 будемо публікувати спеціальні тексти для роздумів. 

День третій
Для медитації одне з читань: Мт 5, 27-37
або «Наслідування Христа» Книга І, Розд. 18

Мт 5, 27-37

ПРО ПОЖАДАННЯ, ЗГІРШЕННЯ І ПЕРЕЛЮБ.
Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло. Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, - хіба у випадку розпусти, - той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб.

ПРО ПРИСЯГУ
Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і -Виконаєш твої клятви Господеві.А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого.

«Наслідування Христа» Книга І, Розділ 18

Дивись на живі приклади святих отців - вони сяють правдивою праведністю і побожністю - і побачиш, що те, що ми робимо, не є маленьким і непомітним.
Гай-гай! Що значить наше життя, якщо порівняти з їхнім?

Святі і приятелі Христові служили Господові в голоді і в холоді, у спразі і наготі, в праці і втомі, в безсонні і в постах, у молитвах і в святих роздумах, у переслідуваннях і всіляких наругах.

О, скільки-то і як тяжко набідувались апостоли, мученики, ісповідники, діви і всі ті, що хотіли йти слідом за Христом.

Бо вони на цьому світі зненавиділи життя своє, щоб набути життя вічне.

О, в якому ж суворому самозреченні жили святі отці в пустелі! Які тривалі та тяжкі спокуси вони перетерпіли!
Як часто дратував їх ворог! Як безупинно і гаряче вони молилися до Бога!

Які строгі пости зберігали! Яку велику вони мали ревність і запал до духовного поступу!

Яку завзяту боротьбу вони вели зі своїми хибами! Як щиро прямували вони до Бога!

Удень вони працювали, а ночами довго молилися, хоч і при праці не покидали сердечної молитви.

Вони використовували кожну хвилину. Година видавалася їм замалою для розмови з Богом. І за превеликою насолодою богомислення навіть забували про потребу підкріпити тіло.

Вони зрікалися всякого багатства, гідностей, почестей, приятелів та родичів; не хотіли нічого мати зі світу. Тим живилися, що ледве було необхідне до життя: жаль їм було навіть у потребі служити тілу.

Тому вони були вбогі на земні речі, а незмірно багаті на ласку і чесноти.

Проти світу вони були бідні, але в серці вони зміцнялися ласкою і потіхою Божою.


Уривок з "Трактату"

Проте найбільші чуда почали діятися після смерті Свя­того з його творами, а написав він їх небагато: “Трактат про досконале набоженство до Пресвятої Діви Марії”, “Предивна таємниця Святого Розарію”, “Таємниця Пресвятої Богородиці”, “Лист до приятелів Хреста”, “Особисті пісні про Євхаристію”, “Любов Ісуса, Мудрості вічної”.

Як пророче заповідав Святий, рукописи його книг “Трак­тат про досконале набоженство до Пресвятої Діви Марії” та “Таємниця Пресвятої Богородиці” сатана заховає в скрині більше, ніж на сто років. Коли їх віднайдуть і надрукують, вони розійдуться по всьому світові, утворюючи скрізь армію лицарів Марії, яка з Розп’яттям у правій руці, а з Вервицею у лівій піде сміливо у бій проти сатани та його прибічників.

Усе це відбувається в останні часи… Важко переоцінити значення трактату Монтфорта для духовного розвитку кожного християнина. Диво цієї перлини Марійського богослов’я у тому, що у ній показано конкретний шлях здобуття повноти дарів Святого Духа. Мрії Святого Людовіка де Монтфорта про особливе почитання, поклоніння, прославу Діви Марії як Посередниці, як найкоротшої дороги, найкращого шляху до Господа нашого Ісуса Христа поступово втілюються в життя. Як слід чинити кожному християнинові? На думку Святого, насамперед необхідно зректися себе самого, усіх своїх ілюзій та віддатися в рабство любові Марії, тобто стати невільником (сином) Ісуса в Марії. Святий Людовік не раз повторював: “Без Пресвятої Діви усі наші діла нікчемні”. Почитання Марії робить душу справді вільною – волею дітей Божих. Тим, хто звертається до Неї з любов’ю (у волі), Вона розширяє серце і примушує “гігантськими кроками йти шляхом заповідей Господніх”.

Шлях до справжнього почитання Матері Божої великий і складний, і успіх на ньому супроводжує того, хто з щирим серцем, не при­ховуючи жодного гріха, відкриває своє серце Марії. “Потрібно трудитися, безупинно перебуваючи в трудах благочестя, направ­лених до істинного почитання Пресвятої Діви Марії, аби таким чином виплекати у собі Її душу і дух”. Той віднайде життя вічне, тобто Ісуса Христа, “дорогу і правду, і життя” (Ів. 14, 6). Але Її знаходить лише той, хто шукає. Ті, які заперечують Її, віддаляються від Господа. Своїм ворогам, які закидали Монтфорту, нібито почитання Пресвятої Діви стоїть на заваді на шляху до Христа, Святий наводить такі докази: передати себе у руки Пречистої означає наслідувати Бога Отця, який дав нам Свого Сина саме через Пречисту Діву Марію. Він уділяє нам Свої благодатні дари тільки через Марію, бо через Неї Господь уперше прийшов у світ, через Божу Матір Ісус Христос явиться світові вдруге.

Святий Людовік де Монтфорт передбачив, яку шалену лють викличе його книга у сил пекла, проте він запевняв, що пекло тремтітиме щойно людина візьме у руки трактат.

Шановний читачу, нарешті Ти маєш щастя прочитати цю Марійську перлину, адже “Трактат про досконале набоженство до Пресвятої Діви Марії” Св. Людовіка де Монтфорта виходить вперше в Україні. Сподіваємося, що не востаннє…

Приступаючи до прочитання цієї книжки, помолися до Матері Божої, запроси Її Серце у своє, щоб Її дух запанував у тобі назавжди…


БІЛЬШЕ ПРО ДУХОВНУ ПРАКТИКУ 

«Трактат про досконалу побожність до Пресвятої Діви Марії» (далі Трактат) був написаний св. Людовіком Гріньйон де Монфор, який жив у Франції у 1673 – 1716 роках.На англійську мову Трактат переклав о. Фредерік Фабер у 1862 році. Відповідно до рекомендацій св. Людовіка про необхідність підготовки перед тим, як здійснити Акт Віддання, о. Фабер додатково опрацював ряд духовних вправ на 33-денний період підготовки, подав читання на кожен день, використовуючи фрагменти зі Святого Писання, а також з книги «Наслідування Христа» Томи Кемпійського і додав молитви на кожний період. Таким чином з'явилась брошура «Підготовка до Акту Віддання», яка становить майже інтегральну частину книги св. Людовіка, про яку, на жаль, дуже мало знають.Підготовка до Акту Віддання – о. Фредерік Вільгельм ФаберУ вступі до видання книги «Трактат про досконалу побожність до Пресвятої Діви Марії» англійською мовою, зацитовані слова св. Людовіка, роділ 4, п. 227, де він говорить: «Ті, які хочуть посвятитись цій особливій побожності, яка поки ще не є братством, хоча це було б дуже бажаним (бажання св. Людвіка сповнилося) - повинні принаймні протягом дванадцяти днів працювати над тим, щоб позбутися духа цього світу, який є ворогом Ісуса Христа; далі повинні три тижні присвятити на те, щоб наповнитися Ісусом Христом через Пресвяту Діву…».Отець Фредерік Фабер, пише: «Людовік де Монфор рекомендує нам готуватися до Акту Віддання за допомогою духовних вправ, які не є обов’язковими, але завдяки яким ми можемо набагато краще підготуватися до цього Акту з огляду на усвідомлення, яке формується в наших душах.Ці вправи ділимо на два періоди:Перший період - 12 днів, протягом яких намагаємось «звільнити себе від духа цього світу».
 
Другий період - поділений на три тижні: перший тиждень – присвячений пізнанню самого себе, другий тиждень – пізнання Пресвятої Діви, третій тиждень – пізнання Ісуса Христа.Тож на сьогодні, 18 травня, припадає 1-й день. 
 Перша частина приготувань полягає у тому, щоб відокремитися від духа світу, який заперечує панування Бога. Це заперечення виражається через гріх і непослух, які суперечать духу Христа, який є також духом Марії.Проявляється це через пожадливість тіла, пожадливість очей і гординю життя; через непідпорядкованість Божим законам і зловживання сотвореними речами. Результатом цього є гріх у кожному його прояві, а також все те, чим послуговується диявол для того, щоб довести до гріха; діяльність, яка зумовлює помилки і затьмарення розуму, а також збаламучення та викривлення волі. Диявол через людей, місця і речі вабить до гріха, показуючи їх оманливу красу і привабливість.Читання, рекомендовані на цей період (будуть подані на відповідний день): Євангеліє Св. Матея, розділи: 5, 6, 7;«Наслідування Христа» Томи Кемпійського: Книга І, розд. 13, 18, 25, а також Книга ІІІ, розд. 10, 40.Духовні вправи: іспит сумління, молитва, вправляння в: зреченні, умертвленні, чистоті серця – ця чистота є невід’ємною умовою для споглядання Бога в Небі, бачення Його на землі і пізнання Його через світло віри.У додатку будемо подавати уривки книги "Трактат про досконале набоженство до Пресвятої Діви Марії" Св. Людовіка. Книгу монжа замовити у Католицькому Медіа-Центрі (тел. 0979650794 або емейл: [email protected]). Гімн до Святого Духа О Дух-Творець, зійди на нас,
Навідай душі слуг Твоїх,
Наповни милістю з небес
Людські серця, що Ти створив.Тебе Втішителем зовуть,
Тебе Всевишній в дар нам дав.
Ти джерело життя, вогонь,
Любов, бальзам для наших душ.Ти є десницею Отця,
Дари нам семикратні шлеш.
Обіцяний по праву Ним,
Ти мову язикові дав.Любов’ю влийся нам в серця
І дай нам світло пізнання,
Чеснотами завжди кріпи
Слабкі тіла своїх дітей.Даруй нам безустанно мир
І віддали всіх ворогів,
Показуй нам дорогу так,
Щоб оминути всякий гріх.Дай через Тебе знать Отця
І Сина нам спізнати дай.
Й Тебе, одне дихання Двох,
Дай визнавати всі віки. Амінь.Ave, Maris Stella
(Марійний гімн з VII, або VIII століття)Ясна зірко моря,
Матінко ласкава,
Ти зродила Бога.
Слава Тобі, слава!
Ти, що Гавриїла
Словом привітана,
Зміцнюєш нас в вірі,
Маріє кохана.
Дай всім в'язням волю,
А незрячим — очі,
Віддали всі біди,
Що нам серце точать.
О, Небесна Брамо,
Чиста Діво—Мати
Випроси в молитвах
В Сина благодаті.
О преславна Діво,
Ти — смирення взоре,
Дай усім спасенним
Жити у покорі.
Дай життя нам чисте,
Путь стели безпечну,
Бачить дай Ісуса,
Радість мати вічну.
Слава вся Отцеві,
Як і Його Сину,
І Святому Духу
У Трійці єдиній. Амінь.Magnificat
Подячний гімн Пресвятої Діви Марії (Лк 1, 46-55)Величає душа моя Господа,
і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,
бо Він зглянувся на покору слугині своєї.
Ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління,
бо вчинив мені велике Сильний!
І святе Ім’я Його,
і милосердя Його з роду в рід
для тих, хто боїться Його.
Він виявив силу свого рамена,
розсіяв гордих думками сердець їхніх,
скинув могутніх з престолів
і підняв угору покірних,
голодних наситив благами,
а багатих відіслав ні з чим.
Він пригорнув Ізраїля,
слугу свого, згадавши милосердя,
як і проголосив нашим батькам –
Авраамові та роду його аж до віку!День перший (18 травня)
 
Для медитації одне з читань: Mт 5, 1-16 або «Наслідування Христа» Книга ІІІ, розд. 40Мт 5, 1-16
Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; а він, відкривши уста, почав навчати їх: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами. Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди. Ви - світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.«Наслідування Христа» Книга ІІІ, розділ 40
Людина сама від себе не має нічого доброго і не може нічим похвалитися.Слуга. Господи, хто є людина, що Ти пам`ятаєш про неї, або та людська дитина, що Ти навідуєшся до неї? (Пс. 8,5).Чим вона заслужила собі, що Ти дав їй свою благодать?Гсподи, як я можу жалітися, коли полишаєш мене, або що я можу на те сказати, коли даєш того, чого я прошу?Тільки так насправді я можу подумати і сказати: "Господи, я є ніщо, нічого не здолаю, не маю нічого доброго, в усьому невдалий і завжди прямую до чогось, що є нічим".А коли Ти мені не допоможеш і не напоумиш у серці, то я стану зовсім байдужий і ні до чого не здатний.А Ти, Господи, завжди є однаковим і повік залишаєшся постійно добрим, справедливим і святим. Ти добре, справедливо і свято все чиниш і мудро управляєш.Але я більше схильний до занепаду, ніж до поступу вперед, не завжди залишаюся в однаковому стані, бо сім пір року змінюються над моєю головою.Однак зразу ж кращає, як тільки Тобі сподобається і Ти подаси помічну руку, бо Ти єдиний, без людської поради, можеш допомогти і так міцно скріпити мене, що мій зір вже не буде розбігатися на всі боки, а моє серце звернеться до Тебе єдиного і в Тобі спочине.

Тепер молимось однією з молитов на вибір, передбачених на період «Відречення від світу» (Гімн до Святого Духа; Ave, Maris Stella; Magnificat)Заохочуємо також читати уривок з "Трактату про досконале набоженство до Пресвятої Діви Марії":

Вступ. Св. Людовік Марія Гріньйон де Монтфорт народився 1673 року в невеличкому містечку Монтфорт ля Канн, в родині адвоката. Духовну освіту здобував у Отців Єзуїтів. З ранніх літ відзначався особливою побожністю до Пресвятої Діви Марії. Його клич до Марії: “Доведу, що Тебе люблю”, незважаючи на численні перешкоди як зі сторони янсеністів та безбожників, так і зі сторони кліру, переборе все: люту ненависть, заздрість, підступність, наклепи, нерозуміння церковнослужителів та прихованих ворогів Церкви. У 1683 році юний Монтфорт відправився до паризької духовної семінарії Св. Сульпіція, щоб продовжити там свою духовну освіту і стати священиком.

Покинувши рідне місто, почитатель Марії скинув з себе новий одяг і помінявся з жебраком на його лахміття. У такому вигляді майбутній Святий прибув до столиці Франції, де розпочався новий період в його житті. Парох парафії Св. Сульпіція прийняв Монтфорта з умовою, що той доглядатиме важко хворих. З особливою теплотою допомагав Людовік помираючим людям, аби хоч трохи полегшити їхні муки і страждання. Звідти виніс тверду постанову бути невільником Ісуса, бо, на його думку, через первородний гріх усі ми стали невільниками сатани. Спаситель же повернув нам свободу, прагнучи, щоби Його слуги були одночасно Його братами та приятелями. Однак Ісус ніколи не забороняв нам пожерт­вувати цією свободою, складаючи її в Його руки, посвячуючись цілком і безповоротно Йому на службу. У серці майбутнього Святого зароджується думка стати невільником Ісуса в Марії. Він ходить по місту з непокритою головою, тримаючи в правій руці Розп’яття, а в лівій – Вервицю. Говорить лише про речі духовні, високі та піднесені, до всього іншого – німий і глухий. Коли зустрічав на вулиці пустотливих дітей, ніколи не минав їх, а порозмовлявши, збуджував в них щирі сльози покаяння Натхнення своє для таких наук черпав з молитви.

У 1700 році Монтфорта висвячують на священика, і він одразу ж відправляється до Нант, щоби з особливим релігійним запалом служити Ісусу в Марії. Там на нього чекали важкі випробування. Він ближче познайомився з янсеністами та їхніми шкідливими для Церкви ідеями. В лютому 1701 року Монтфорт змушений був покинути Нант і податися до Парижа. У столиці йому як священику дали місце в лікарні для розумово хворих бідних людей. Але навіть там вороги мстять йому: Монтфорт живе у нестерпних умовах, ночує під сходами. Проте ніяка сила на світі не могла зупинити ревного місіонера в любові до Ісуса і Марії. На початку 1703 року Монтфорт залишає Париж і повертається до лікарні в Пуатьєр, де виконує найчорнішу роботу: замітає палати, перев’язує рани, виносить нечистоти, миє посуд. Серед молодих дівчат, які прислу­говували в шпиталі, заснував релігійне товариство “Дочки муд­рості”. Але така діяльність не сподобалася адміністрації лікарні, і молодий священик вимушений знову покинути заклад. З дозволу місцевого єпископа в 1704 році він розпочав місію в дієцезії Пуатьєр. Місії Монтфорта викликали багато навернень, люд натовпами приходив на його проповіді, а він виголошував їх по чотири в неділю. Під час однієї з місій віруючі принесли негідні книжки і непристойні картини, усе це скинули в одну купу на площі міста. Монтфорт вирішив увесь цей мотлох привселюдно спалити. Та місцева влада була неправильно проінформована щодо місійної діяльності о. Людовіка. Після суворої догани Монтфорт, стоячи на колінах, звернувся до віруючих з такими словами: “Брати мої, ми бажали поставити хрест при вході до храму, проте Бог цього не захотів, місцева влада цьому спротивилася, поставмо ж хрест в серцях наших; там для нього буде краще місце, ніж будь-де”.

Згодом влада змусила Монтфорта залишити місто. Бідний місіонер відправляється до Рима з метою поїхати на закордонні місії. У 1705 році його приймає Папа Римський Климент XI. Папа з великою зацікавленістю вислухав молодого священика про результати його місійної діяльності та, надавши Монтфорту титул апостольського місіонера, відправляє його назад до франції зі словами: “У тебе велике поле для діяльності у Франції, повертайся туди і працюй з послухом до єпископів в дієцезіях”. Повернувшись до Франції, Монтфорт знову потерпає від переслідувань, наклепів. Навіть рідна мати не прийняла на нічліг бідного священика. Здавалося, постійні утиски, напівголодне життя зломлять незвичайну віру Монтфорта в Марію, проте ніщо не могло змусити його зректися своєї Цариці, Тієї, що подарувала світові Спасителя. Марія у відповідь на таку ревність і любов обдаровує Свого вірного слугу надзвичайними ласками.

Для охочих маємо також відео-пропозицію: архівний запис реколекцій. 

Тексти взято зі сторінки Царювання Христове.