Пасторація ромів в Мукачівській дієцезії

Багато років тут жертовно працювала пані Марія – Марчі-нені, допомагаючи ліками, їжею але, насамперед, спільними молитвами. Сьогодні її працю продовжують дві дочки, які дітям варять у школі та проводять молитви та прославлення.


На початку ромської місії в ужгородському районі був угорський священик-домініканець – отець Домонкош. Разом з ромами вони будували або реконструювали будиночки, де встановлювались місцеві молитовні будинки. У них збираються на літургію, спільну молитву, прославлення і катехизи. Сьогодні тут служить постійний диякон, який щотижня проводить альфа-курси для дорослих, щоб поглибити основи віри та катехизи для молоді і дітей.

У селі Чорнотисів близько трьох років тому діти з ромського табору почали відвідувати церкву. Місцевий священик – францисканець о. Амос разом зі співпрацівниками почав регулярно приділяти їм увагу. Сьогодні діти співають у дитячому хорі під час святої Меси, граючи на гітарі. Поступово приходять і деякі батьки дітей.


Душпастирство ромів можна розділити на декілька сфер:
–      соціальна допомога;
–      освіта. Оскільки серед ромів все ще багато неграмотних, ми намагаємось заохочувати регулярне відвідування школи, допомагати їм у виконанні домашніх завдань, навчитись читати та писати. Діти люблять відвідувати у молитовних будинках позакласні заняття. У трьох населених пунктах дітям вже допомагають ромські жінки, які вміють читати, писати – слабко але все ж таки;
–     ми намагаємось допомагати дорослим робити практичну роботу. Наприклад, щоб чоловіки готувати деревину влітку чи восени, а не взимку. Разом з жінками закладаємо компоти, огірки, лечу та інше;
–      стосовно релігії наша мета поставити на перше місце катехизацію та поглиблення віри у пастирському піклуванні про ромів. Тому що без Бога будь-яка інша допомога, на жаль, приводить до заздрості, гніву тощо.

З мого досвіду, дуже важливо і потрібно входити у сім’ї, знати їх повсякденне життя і разом знаходити рішення конкретних проблем. Таким чином можна пробудити почуття сімейної відповідальності у чоловіків, батьків.


Оскільки мами здебільшого вдома, ми прагнемо вести їх до того, що їхнім завданням є не тільки годувати своїх дітей, але й виховувати їх та передавати їм стосунки з Богом. Зустрічаємось, читаємо зі Cвятого Писання, ділимось і молимося.

Для багатьох контакт з церквою відбувається лише при хрещенні та на похоронах. Нашою великою допомогою в духовному житті є таїнства, де ми можемо пережити Божу милість, прощення – в основному жінки, які несуть у своєму серці провину за аборти. Багато подружніх пар знаходять у собі силу вирішувати конфлікти. При помазанні хворих віднаходять  внутрішній спокій.

Окремим пунктом у душпастирстві ромів є догляд за дітьми. На регулярних катехизах можуть пізнавати Святе Письмо. Ці уроки урізноманітнюються іграми, співом і танцями.


Під час канікул ми організовуємо дитячі табори. І я особисто їду окремо з хлопцями та окремо з дівчатами тому, що вони мають різні інтереси. З дівчатами, наприклад, ми варимо разом, печемо на звичайній печі-буржуйці, що для них є чудовим досвідом. Потім дівчата з різних населених пунктів підтримують взаємний контакт через соціальні мережі.

Хлопці мають більше енергії, тому ми проводимо з ними до літній табір у палатках. Вони також займаються збиранням деревини, приготуванням їжі, принесенням води. Краса природи, спокій лісу, а також пишність нічного зоряного неба автоматично дає можливість показати їм на Божу мудрість, велич та турботу.

У деяких населених пунктах поволі стає традицією так званий “день сім’ї”. Це день, коли сім’ї збираються разом кудись на природу, до води. Метою є зустрітися, відпочити, пограти разом як діти, так і дорослі, наприклад, у футбол, волейбол. Початок і кінець такого дня – це завжди хвала, прославлення Бога.


Раз на рік проводяться дієцезіальна зустріч ромів. Вона починається спільним святкуванням Служби Божої, після чого є конференція на певну тему, але, мабуть, найпопулярнішою частиною є прославлення та свідчення, де вони можуть ділитися та заохочувати один одного пережиттями своєї віри, розповідаючи де і як вони конкретно відчули присутність Бога. Діти долучаються до програми своїми виступами – піснями, танцями, віршами.

Більшість дорослих та молодих людей брали участь у дієцезіальних програмах – духовних обновах, реколекціях разом з неромами. Слава Богу, майже завжди відчули інтерес і прийняття.

Вірю, що якщо Бог запросив нас служити нашим ромським братам і сестрам, Він проведе нас своїм Святим Духом, щоб наше служіння було перш за все будуванням Царства Божого.

Катерина Паєрська

Джерело: Мукачівська дієцезія