21 грудня – довільний спомин святого Петра Канізія, покровителя католицької преси

Навчався в Кельні, де познайомився з картузіанською духовністю. 1543 року вступив у Товариство Ісуса. Закінчивши навчання, отримав свячення й невдовзі взяв участь у Тридентському Соборі (1545–1563) як теолог аугсбурзького єпископа.

1549 року Петро здобув ступінь доктора теології в Болоньї, і святий Ігнатій Лойола вислав його на терени Німеччини. Завдання майбутнього святого було вкрай складне, адже на тих землях діяв Мартін Лютер, чия теологія привабила багатьох людей. Петро віддав свою працю заступництву апостолів Петра й Павла та не зупинявся в поглибленні власної віри. Його приязнь із Ісусом Христом була свідченням справжньої віри для загублених шукачів Бога. Саме для них Петро невтомно працював: видав три катехизми для осіб із різним рівнем підготовки, друкував твори святого Кирила Александрійського, Лева Великого та Єроніма, засновував колегіуми, у проповідях наголошував на джерелах справжньої віри – молитві та Євхаристії. Підкреслював важливість як особистої молитви, так і участі в спільній. Підтримував зв’язок із картузіанськими містиками.

Багато років служив у Видні, був ректором університету, провінціалом єзуїтів на півдні Німеччини, супроводжував нунція під час візиту до Польщі та, хоча й відмовився від єпископського сану, деякий час виконував функції адміністратора дієцезії. Брав активну участь у сесіях Тридентського Собору, особливо 1562 року, і впроваджував його постанови на теренах своєї провінції.

1580 року Петро оселився у Фрібургу, де багато писав і проповідував. Залишив по собі потужну німецьку провінцію єзуїтів, яка стала головним осередком контрреформації й віднови католицької Церкви. Святого називають Апостолом Німеччини. Канонізований 1925 року.

Зображають святого в єзуїтському вбранні. Атрибути – катехизм, перо, молоток, розп’яття.

Покровитель Німеччини, католицької преси, німецьких шкільних організацій.

Уклала Юлія Бойко