Через Марію до Ісуса: приховане життя в Назареті

Після першого чуда у Кані Галилейській, хоч скромного і не всім помітного Ісуса сприймають не тільки як Того, хто розказує про таємниці Царства Божого, але вже як Того, хто має владу. Учні Його вірують у Нього, і слідують за Ним, адже сподіваються на продовження. Тож, Христос має ще зробити кілька чудес, щоб зібрати тих, кого собі вподобав (Петра, Андрія, Якова, Йоана: чудесний улов риби).

Ходити за Ісусом, бо так просить Йоан Хреститель, - це непогано, але коли сам Месія приходить до тебе на роботу (як у випадку рибаків), і через чудеса запрошує тебе стати Його учнем і всюди слідувати за Ним, це зовсім інший підхід. Отож, зібравши своїх вибранців, Ісус згуртовує їх, бо має щодо них свої плани.

Марія, котра залишається в Назареті, збирає чутки про свого Сина, Котрого серед людей щораз частіше називають Месією. Варто додати, що Марія на стільки довіряє Господу Богу, що не мусить ходити серед людей і випитувати, що чути про Її Сина, де Він, як Його здоров’я. Тільки місцеві мешканці з Назарету та родичі приходять до Неї, щоб розповісти наступну пригоду Ісуса і Його чуда, та тим самим поглянути на реакцію Марії (як буде поводитися ця скромна Жіночка, коли дізнається, що Її син говорить, наче, Він – Месія, про котрого розповідали пророки Старого Заповіту).

Тож, від моменту слави Ісуса Христа, Марію упізнають як Ту, Котра Його виховала – Його Матір. З кожним днем звісток стає все більше, чутки про Агнця Божого (як називав Його Йоан Хреститель) поширюються дуже швидко. І хоч раніше Марія мала укрите і скромне життя (навіть не помічали Її – бо так завжди є, коли служиш не своїй славі і амбіціям, а лише Господу Богу), але тепер до Неї придивляються, бо ж Її Син проголосив себе Месією, і люди є свідками чудес, зроблених Ним.

Цілий Назарет не знає якої думки притримуватися. Одні слідують за Йоаном Хрестителем, і вважають Ісуса Христом, інші кажуть: “Не поспішайте із висновками! Краще, нехай прийде до нас додому в Назарет, тоді розберемося на місці, а не зі слів, які чуємо. Позаяк, тяжко повірити і вважати когось за Визволителя і Царя, якщо він не має характеру, злоби, амбіцій, сприту, комбінування.” Бо місцеві мешканці спостерігали за Ісусом і Його родиною протягом багатьох років.

Настає той момент, коли Святий Дух провадить Ісуса в Назарет, де він був вихований.

"Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні. Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили. І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий.” (Лк 4, 14-30).

Після короткої розмови, під час якої Ісус дуже влучно дає відповідь кожному своєму слухачеві, Його хочуть вивести за місто і скинути зі скелі (вбити). Їм не потрібен такий Месія, їм не потрібен такий Цар Ізраїля – люди Назарету не хочуть Його приймати. Розуміємо якою люттю палає особа, коли хоче когось вбити.

Але Ісус у такій гострій ситуації показує, що не боїться роздратованої юрби людей, навіть більше показує – коли немає на то Його Волі, люди нічого не можуть йому зробити.

Сьогодні перед нами постає образ Пресвятої, Котра має зустрічатися із людьми лише заради їхньої цікавості, а також Марії, котра залишається жити в Назареті після того, як люди не приймають такого Еммануїла. Тобто, незадоволені близькі люди приходять до Богородиці, і розповідають напівжартома: “Ти чула, що твій син зробив із себе Месію”?

Матінко Божа і наша Мати, навчи мене довіряти Господу і не виправдовуватися перед кожною доскіпливою людиною, і найголовніше - не боятися йти Божими стежками.

Брат Боніфацій