Сьогодні, дорогі, хотів би разом із вами роздумувати над таємницею життя Марії, де вона зустрічає Свого Сина на хресній дорозі.
Отже, свято Пасхи. Великі юрби паломників прибувають до святого міста на святкування. Ніхто не передбачає горя чи сумних днів для Ісуса і Його апостолів. В’їзд Сина Давидового у Єрусалим відбувається під гучні оплески і радісне “Осанна!”. Цілий народ та й апостоли не вщухали у своєму величанні Бога: “Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида! Осанна на висоті!” (Мк 11,10). Всі, крім фарисеїв, задоволені і знаходяться у піднесенні.
Важливим також є той факт, що це відбувається під час урочистостей Песах, коли євреї залишалися гостювати на довший час у місці царя Давида. Тож розуміємо, яка атмосфера панує серед простого люду.
Натомість, Ісус не прийшов збирати похвали - тільки спасати людей від їхніх гріхів, тож кожний прожитий день має служити нагодою до звершення таїнства Відкуплення. Своєю поставою і своїми проповідями не перестає «наступати на мозолі» для хтивих і нечестивих людей, тим самим викликаючи навіть серед своїх учнів невдоволення і розчарування (Юда Іскаріотський). Із-за зрадника, що з’явився в рядах найближчих учнів, стає можливим захопити Вчителя без зайвих очей, по-тихому, щоб уникнути незадоволення народу. Тим самим організувавши швидкий суд – здійснити те, що давно прагне їхнє серце (змусити Ісуса замовчати). За допомогою невеликої суми грошей питання про зраду і видачу Ісуса було вирішено. Тепер стоїть питання про володарів, які мають видати корисний фарисеям вердикт. Тож за допомогою «вірних» людей (в народі таких називають “крикуни”) це питання теж швидко вирішується, адже яким великим не був би правитель, якщо він тримається свого місця, то на нього можна натиснути. Треба швидко діяти, оскільки надходить час свята і ціла спільнота євреїв готується до урочистостей.
Тож добре попрацювавши (на славу князя цього світу), Ісусу дають хрест і провадять на місце страти. Марія, котра прибуває на урочистості, теж знаходиться у цьому часі в Єрусалимі. Правдоподібно отримавши повідомлення від апостола Йоана, чим швидше намагається бути присутньою біля Свого Сина.
Звичайна пересічна матір, котра бачить знущання над її сином, не зможе витримати подібного. Натомість Та, Котра знає істинне походження Ісуса з Назарета, переживає найтяжчі моменти у своєму житті.
Сьогодні, спілкуючись з батьками, можна легко уловити їхній мотив: “Нехай краще я буду страждати аби моїй дитині було добре.” Натомість, розуміємо, що Пресвята Богородиця Своєю Любов’ю перевищує любов всіх батьків на світі. Тому не важко побачити Серце Марії, котре страждає і ніхто не здатен його потішити. Серце Марії, котре бачить зрадливість людських вчинків. Серце Марії, котре плаче через зневагу виражену у знущанні та висміюванні доброти.
Маріє, навчи мене бути вірним учнем Ісуса. Вірним, не зважаючи на тяжкі страждання у моєму житті і житті моїх близьких. Без нарікань і осуджень у сторону моїх близьких, котрі часто показують свою недосконалість.
Брат Боніфацій
Отже, свято Пасхи. Великі юрби паломників прибувають до святого міста на святкування. Ніхто не передбачає горя чи сумних днів для Ісуса і Його апостолів. В’їзд Сина Давидового у Єрусалим відбувається під гучні оплески і радісне “Осанна!”. Цілий народ та й апостоли не вщухали у своєму величанні Бога: “Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида! Осанна на висоті!” (Мк 11,10). Всі, крім фарисеїв, задоволені і знаходяться у піднесенні.
Важливим також є той факт, що це відбувається під час урочистостей Песах, коли євреї залишалися гостювати на довший час у місці царя Давида. Тож розуміємо, яка атмосфера панує серед простого люду.
Натомість, Ісус не прийшов збирати похвали - тільки спасати людей від їхніх гріхів, тож кожний прожитий день має служити нагодою до звершення таїнства Відкуплення. Своєю поставою і своїми проповідями не перестає «наступати на мозолі» для хтивих і нечестивих людей, тим самим викликаючи навіть серед своїх учнів невдоволення і розчарування (Юда Іскаріотський). Із-за зрадника, що з’явився в рядах найближчих учнів, стає можливим захопити Вчителя без зайвих очей, по-тихому, щоб уникнути незадоволення народу. Тим самим організувавши швидкий суд – здійснити те, що давно прагне їхнє серце (змусити Ісуса замовчати). За допомогою невеликої суми грошей питання про зраду і видачу Ісуса було вирішено. Тепер стоїть питання про володарів, які мають видати корисний фарисеям вердикт. Тож за допомогою «вірних» людей (в народі таких називають “крикуни”) це питання теж швидко вирішується, адже яким великим не був би правитель, якщо він тримається свого місця, то на нього можна натиснути. Треба швидко діяти, оскільки надходить час свята і ціла спільнота євреїв готується до урочистостей.
Тож добре попрацювавши (на славу князя цього світу), Ісусу дають хрест і провадять на місце страти. Марія, котра прибуває на урочистості, теж знаходиться у цьому часі в Єрусалимі. Правдоподібно отримавши повідомлення від апостола Йоана, чим швидше намагається бути присутньою біля Свого Сина.
Звичайна пересічна матір, котра бачить знущання над її сином, не зможе витримати подібного. Натомість Та, Котра знає істинне походження Ісуса з Назарета, переживає найтяжчі моменти у своєму житті.
Сьогодні, спілкуючись з батьками, можна легко уловити їхній мотив: “Нехай краще я буду страждати аби моїй дитині було добре.” Натомість, розуміємо, що Пресвята Богородиця Своєю Любов’ю перевищує любов всіх батьків на світі. Тому не важко побачити Серце Марії, котре страждає і ніхто не здатен його потішити. Серце Марії, котре бачить зрадливість людських вчинків. Серце Марії, котре плаче через зневагу виражену у знущанні та висміюванні доброти.
Маріє, навчи мене бути вірним учнем Ісуса. Вірним, не зважаючи на тяжкі страждання у моєму житті і житті моїх близьких. Без нарікань і осуджень у сторону моїх близьких, котрі часто показують свою недосконалість.
Брат Боніфацій