Після відходу з Назарету місцеві мешканці були у відчаї, адже кожен був впевнений, якщо Ісус робить такі чуда в чужих містах і селах (Тир, Сидон, Капернаум, Єрусалим), то на скільки щедріший Він буде для своїх. Пам’ятаємо, що в Назареті живуть Його брати і сестри (згідно традиції старовинного світу – брати і сестри); родичі, ближчі і дальші; та й взагалі сусіди і приятелі, з якими грався в дитинстві та молодості, ті з котрими ходив в Єрусалим на свята. Але після того, як Ісус гостро розкритикував їхнє відношення до віри, та до своєї особи, місцеві мешканці не можуть йому цього пробачити.
Розуміємо, які моменти життя переживає Пресвята Богородиця…
Проте, час біжить. Родичі, хоч не задоволені поставою Ісуса та Його словами, але новий день приносить нову звістку про чуда, які робить Назарянин. З часом їхній гнів проходить, і люди слухають і сприймають кожну подію з цікавістю. Однак, в певний момент до Назарету завітали люди, але не прості інтересанти. Це книжники і деякі фарисеї. Провадять довші розмови із начальником синагоги та розпитують людей про особу вже всім знаного проповідника. Справа в тім, що вони досліджують походження Ісуса, та хочуть назбирати інформацію про Його молодший вік.
Причиною стають наступні вчинки і слова Ісуса: Він порушує суботу, не дотримується переказів старших, каже, що може пробачати гріхи, але найголовніше – Він зробив із себе Сина Божого (знову ж таки в розумінні стародавнього світу, де син має ті самі права, що і отець, син є продовженням діяльності і постави отця). Тобто, Він переконує своїх слухачів в тому, що дійсно є Дитиною Всевишнього і Йому належить та сама влада і сила.
Знову в Назареті піднімаються спогади про Його поведінку і Його небажання допомагати своїм. Але релігійна еліта не просто хоче роздобути інформацію про Ісуса, вони шукають близьких родичів, щоб переконати їх втихомирити Назарянина. Адже, гарно проповідувати про Царство Боже, що своєю подібністю дорівнює зернині, дереву чи жінці, яка виконує домашню роботу - це одне, але робити із себе Сина Яхве - це зовсім інший вимір, та й більше - це схоже на богохульство.
Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: "Він не при собі!" А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє.
Вони не просто звинувачують Ісуса у богохульстві, а вже ведуть боротьбу проти нього, як проти того, хто має нечистого духа, і всі чуда ним зроблені мають силу в князі демонів (пор. Мк 3, 21-22).
Місцеві мешканці хоч і не розуміють поставу Марії, Його Матері (спокій, посмішка – так наче нічого не трапилося), проте дуже сильно налякані. Бо мова йде не лише про Ісуса і Його батьків - Марію і Йосифа, а дещо більше - про авторитет родини і, взагалі, цілого міста Назарета. Люди будуть казати, ніби, це ми Його виховували, разом із Ним жили, і не помітили в Ньому чогось настільки страшного, і так небезпечного.
От і з’являється група людей, котрі заради блага і спокою всього Назарету мусять Ісуса забрати додому і відмежувати від звичайних людей, котрі, слухаючи вірять Йому, ще й прославляють Його.
Тож вирішено: підемо та заберемо Його додому, щоб часом фарисеї і нам чогось не дописали (як співучасникам, та тим, хто підтримує того брехуна). Проте, знаючи про великий натовп людей, який знаходиться весь час біля Нього і ускладнює доступ до Нього, беруть Його Матір. Адже, почує про свою Маму і прийме нас на розмову – допустить до себе без черги.
"Мати його й брати прийшли були до нього, та через народ не могли до нього доступитись. Його повідомили: “Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.” Він же у відповідь сказав їм: “Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують" (Лк 8, 19-21).
Дорогі, прекрасно розуміємо, що хотів сказати Спаситель цією відповіддю, проте, чи ці слова стосуються в якийсь спосіб до Непорочної? Адже Богородиця не вчинила гріха, і завжди була вірна Господу Богу. Отже, покірна Раба Господня кожен день перебуває у якісних відносинах із Всевишнім і знає, що публічну діяльність Сина Божого не потрібно ані коригувати, ані промувати (бути промоутером). Бог, який набагато розумніший і мудріший, у своїй доброті провадить людей дорогами до спасіння. Але як тоді Марія, будучи скромною і слухняною волі Отця, опинилася серед людей, які хотіли припинити публічну діяльність Її Сина?
Отож, сьогодні бачимо Пресвяту Діву Марію, Котра не звертає увагу на закиди стосовно Її Сина; Котра не вважає за потрібне виправдовуватися і пояснювати, що це дійсно правда, і Бог став людиною; Котра повністю довіряє Богові. Марію, Котра знає Ісуса і бачить, як сильно потребують допомоги люди з Назарету (особливо розчаровані і ображені родичі).
Апостол Павло пізніше напише, що віра родиться із слухання Божого Слова (пор. Рим 10, 17), а Непорочна розуміє, що люди потребують віри, потребують зустрічі із Ним. Тобто, коли Богородиця піде з ними, тоді вони, напевно, зустрінуться з Ісусом, і Він зможе їм сказати те, що буде для них спасенним, скаже їм те, чого так потребують (почують слово Боже – бо до того слухали тільки слово книжників). Марія вирушає у подорож лише для того, щоб уможливити зустріч невіруючих із Спасителем. Марія приводить їх безпосередньо до Слова – до того хто дає Життя.
Дякую, Тобі, наша Матінко, що вислуховуєш мене і провадиш, навіть тоді, коли я блукаю у помилках цього світу. Дякую, що випрошуєш у Бога для мене зустрічі (чи принаймні слова, звернення), щоб я почув спасительну правду про себе.
Брат Боніфацій
Розуміємо, які моменти життя переживає Пресвята Богородиця…
Проте, час біжить. Родичі, хоч не задоволені поставою Ісуса та Його словами, але новий день приносить нову звістку про чуда, які робить Назарянин. З часом їхній гнів проходить, і люди слухають і сприймають кожну подію з цікавістю. Однак, в певний момент до Назарету завітали люди, але не прості інтересанти. Це книжники і деякі фарисеї. Провадять довші розмови із начальником синагоги та розпитують людей про особу вже всім знаного проповідника. Справа в тім, що вони досліджують походження Ісуса, та хочуть назбирати інформацію про Його молодший вік.
Причиною стають наступні вчинки і слова Ісуса: Він порушує суботу, не дотримується переказів старших, каже, що може пробачати гріхи, але найголовніше – Він зробив із себе Сина Божого (знову ж таки в розумінні стародавнього світу, де син має ті самі права, що і отець, син є продовженням діяльності і постави отця). Тобто, Він переконує своїх слухачів в тому, що дійсно є Дитиною Всевишнього і Йому належить та сама влада і сила.
Знову в Назареті піднімаються спогади про Його поведінку і Його небажання допомагати своїм. Але релігійна еліта не просто хоче роздобути інформацію про Ісуса, вони шукають близьких родичів, щоб переконати їх втихомирити Назарянина. Адже, гарно проповідувати про Царство Боже, що своєю подібністю дорівнює зернині, дереву чи жінці, яка виконує домашню роботу - це одне, але робити із себе Сина Яхве - це зовсім інший вимір, та й більше - це схоже на богохульство.
Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: "Він не при собі!" А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє.
Вони не просто звинувачують Ісуса у богохульстві, а вже ведуть боротьбу проти нього, як проти того, хто має нечистого духа, і всі чуда ним зроблені мають силу в князі демонів (пор. Мк 3, 21-22).
Місцеві мешканці хоч і не розуміють поставу Марії, Його Матері (спокій, посмішка – так наче нічого не трапилося), проте дуже сильно налякані. Бо мова йде не лише про Ісуса і Його батьків - Марію і Йосифа, а дещо більше - про авторитет родини і, взагалі, цілого міста Назарета. Люди будуть казати, ніби, це ми Його виховували, разом із Ним жили, і не помітили в Ньому чогось настільки страшного, і так небезпечного.
От і з’являється група людей, котрі заради блага і спокою всього Назарету мусять Ісуса забрати додому і відмежувати від звичайних людей, котрі, слухаючи вірять Йому, ще й прославляють Його.
Тож вирішено: підемо та заберемо Його додому, щоб часом фарисеї і нам чогось не дописали (як співучасникам, та тим, хто підтримує того брехуна). Проте, знаючи про великий натовп людей, який знаходиться весь час біля Нього і ускладнює доступ до Нього, беруть Його Матір. Адже, почує про свою Маму і прийме нас на розмову – допустить до себе без черги.
"Мати його й брати прийшли були до нього, та через народ не могли до нього доступитись. Його повідомили: “Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.” Він же у відповідь сказав їм: “Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують" (Лк 8, 19-21).
Дорогі, прекрасно розуміємо, що хотів сказати Спаситель цією відповіддю, проте, чи ці слова стосуються в якийсь спосіб до Непорочної? Адже Богородиця не вчинила гріха, і завжди була вірна Господу Богу. Отже, покірна Раба Господня кожен день перебуває у якісних відносинах із Всевишнім і знає, що публічну діяльність Сина Божого не потрібно ані коригувати, ані промувати (бути промоутером). Бог, який набагато розумніший і мудріший, у своїй доброті провадить людей дорогами до спасіння. Але як тоді Марія, будучи скромною і слухняною волі Отця, опинилася серед людей, які хотіли припинити публічну діяльність Її Сина?
Отож, сьогодні бачимо Пресвяту Діву Марію, Котра не звертає увагу на закиди стосовно Її Сина; Котра не вважає за потрібне виправдовуватися і пояснювати, що це дійсно правда, і Бог став людиною; Котра повністю довіряє Богові. Марію, Котра знає Ісуса і бачить, як сильно потребують допомоги люди з Назарету (особливо розчаровані і ображені родичі).
Апостол Павло пізніше напише, що віра родиться із слухання Божого Слова (пор. Рим 10, 17), а Непорочна розуміє, що люди потребують віри, потребують зустрічі із Ним. Тобто, коли Богородиця піде з ними, тоді вони, напевно, зустрінуться з Ісусом, і Він зможе їм сказати те, що буде для них спасенним, скаже їм те, чого так потребують (почують слово Боже – бо до того слухали тільки слово книжників). Марія вирушає у подорож лише для того, щоб уможливити зустріч невіруючих із Спасителем. Марія приводить їх безпосередньо до Слова – до того хто дає Життя.
Дякую, Тобі, наша Матінко, що вислуховуєш мене і провадиш, навіть тоді, коли я блукаю у помилках цього світу. Дякую, що випрошуєш у Бога для мене зустрічі (чи принаймні слова, звернення), щоб я почув спасительну правду про себе.
Брат Боніфацій
Новини дня
- Останні
- Головні
- Популярні
Схожі новини
