Через Марію до Ісуса: віра Богородиці

Коли Марія отримала у спадок від помираючого Ісуса Христа, Його учнів, все звершилось. Тож, померши на хресті, Спаситель виконав волю Небесного Отця, виконав до кінця. Для учнів - це катастрофа, адже стільки думок, стільки планів супроводжувало їх під час подорожей з Учителем, стільки можливостей поряд з Тим, Котрий може абсолютно все, але…

Смерть Назарянина перекреслює всю перспективу і всю надію на добре і щасливе життя у Царстві. Ба більше того, апостоли починають ховатися від фарисеїв, адже, впіймавши Вчителя, тепер візьмуться за всіх тих, хто за Ним ходив і допомагав розповсюджувати Його науку – всіх, хто зводив простих людей. Апостоли налякані не на жарт. Жінки, котрі прибули за Ісусом з Галілеї, і стояли під хрестом Ісуса разом з Його Матір’ю, відважуються намастити тіло згідно обряду похорону, але також знаходяться в тривожному стані.

Хоч і не описується докладно життя Марії після смерті Її Сина, ми розуміємо, що Вона вірить. Вірить не так, як учні Ісуса, котрі ходять за Ним і слухають із закритими вухами та спостерігають із закритими очами. Марія є блаженною, бо повірила (пор. Лк 1,45). Повірила не тільки у частину правди, наприклад, про зачаття Божого Сина, але вірить кожному слову Ангела, без винятку!

Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина, й даси йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.” (Лк 1,30-33)

Тобто царюванню Сина Всевишнього не буде кінця. Хоч це тяжко зрозуміти нам простим і слабким людям, проте Марія вірить, що Її Син ще не закінчив свою місію, тому Він має жити, щоб діяти далі.

Щоб легше було сприйняти цю таємницю, придивімося до жінок, котрі пішли намастити мертве тіло – Пресвятої Діви Марії серед них немає. Більш промовистий приклад є з нашим отцем у вірі Авраамом: “Вірою Авраам, поставлений на випробування приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав, до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство», думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити…” (Євр 11,17-19) Тобто навіть наш батько у вірі Авраам повіривши, що Бог має владу піднімати людей із мертвих, був готовий принести у жертву свого сина Ісаака. І врешті третій доказ, хоч і посередній, але має місце на існування: Марія - це така особа, Котра слухає Боже Слово і зберігає його у своєму серці (ретельно зберігає). Тож коли Ісус говорив, що Син Чоловічий має постраждати і бути виданим у руки людям та третього дня воскресне, то ці слова, як мінімум, заслуговують на увагу, адже жоден пророк не говорив так про себе.

Коли ж врешті решт і до Марії доходить чутка про воскресіння Її Сина із мертвих (Ісус не мусив з’являтися своїй Матері – у Марії не було проблем із вірою ), коли Вона бачить обличчя апостолів, які раніше були блідими і напівживими, а тепер же сіяють, сповнені радості, Богородиця повністю усвідомлює це завдання, котре лишає Їй Ісус Христос – бути Мамою для всіх учнів, для всіх, хто прийде до хреста розіп’ятого Ісуса і буде кричати: “Де ти, Боже, котрий мене вибрав, але зараз покинув”.

Пресвята Богородице Діво, не дивлячись на міцну віру, Твоє Серце співпереживало і співстраждало. Навчи мене, моя Мамо, слухати Боже слово не вухами, а серцем, щоб, зберігаючи Його, я отримав роз’яснення своїх страждань та відповіді на питання, як довго повинен зносити тягарі у цьому недосконалому і скороминущому світі.

Брат Боніфацій