(зел) ХХIV Неділя звичайного періоду
Яке ж прекрасне небо і його радість: “За одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння” (Лк 15,7). Чи ж насправді тих 99 праведників не потребують навернення?
АНТИФОН НА ВХІДЯке ж прекрасне небо і його радість: “За одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння” (Лк 15,7). Чи ж насправді тих 99 праведників не потребують навернення?
Тим дай мир, о Господи, які Тебе очікують: * нехай виявиться правдивість Твоїх пророків. * Вислухай, Господи, благання Твого слуги * і Твого народу – Ізраїля.
Мовиться «Слава во вишніх»
КОЛЕКТА
Боже, Створителю і Владико Всесвіту, † поглянь на нас і дай нам усім серцем служити Тобі, * щоб ми могли відчути плоди Твоєї милості. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, † котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, навіки вічні.
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Вих 32, 7-11. 13-14
Читання з Книги Вихід.
Тими днями Господь сказав Мойсеєві: «Іди притьмом униз, бо згрішив народ твій, який ти вивів з Єгипетської землі. Занадто скоро звернули вони зі шляху, який Я вказав їм. Зробили собі литого тельця, поклонились перед ним, принесли йому жертву та й кажуть: “Ось бог твій, Ізраїлю, який вивів тебе з Єгипетської землі!”» І говорив далі Господь до Мойсея: «Дивлюсь Я на цей народ і бачу, що народ цей твердошиїй. Тож тепер полиши Мене; нехай запалає Мій гнів на них та хай винищу їх. З тебе ж виведу народ великий». Та Мойсей благав Господа, Бога свого, кажучи: «Навіщо, Господи, палатиме гнів Твій на народ Твій, який Ти вивів з землі Єгипетської потужною силою й міцною рукою? Згадай Авраама, Ісаака й Ізраїля, слуг Твоїх, яким Ти клявся самим собою цими словами: “Розмножу ваше потомство, як зорі небесні, і всю ту землю, яку Я обіцяв, дам нащадкам вашим у віковічну посілість”». І відвернув Господь те лихо, що надумав був навести на свій народ. Слово Боже.
РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 51, 3-4. 12-13 17 і 19
Встану й вернуся до Отця додому.
Помилуй мене, Боже, задля милості своєї, *
і через велике своє милосердя зітри мої беззаконня.
Особливо омий мене від мого беззаконня *
і від мого гріха мене очисти.
Серце чисте створи в мені, о Боже, *
і віднови тривкого духа у нутрі моєму.
Не відкинь мене від свого обличчя *
і не забери від мене свого Святого Духа.
Господи, Ти уста мої відкриєш – *
і уста мої звістять Твою славу.
Жертва Богові – це дух сокрушений; *
серцем сокрушеним і впокореним †
Ти, Боже, не погордуєш.
ДРУГЕ ЧИТАННЯ
1 Тим 1, 12-17
Читання з Першого послання святого апостола Павла до Тимотея.
Улюблений! Дякую Тому, хто зміцнює мене, – Ісусові Христові, Господу нашому, тому що, вважаючи мене гідним довіри, настановив мене на служіння, – мене, який раніше був блюзніром, гонителем і кривдником. Але я був помилуваний, бо це я робив через незнання, в невірстві. Тож благодать нашого Господа надмірно збільшилася – з вірою та любов’ю, що в Христі Ісусі. Вірним є слово і гідне повного прийняття, що Ісус Христос при- йшов у світ, аби спасти грішників, серед яких я перший. Але я тому був помилуваний, щоб у мені першому Ісус Христос показав усе довготерпіння, як приклад для тих, хто має повірити в Нього для вічного життя. А Цареві віків – нетлінному, невидимому, єдиному Богу – честь і слава навіки-віків, амінь! Слово Боже.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Пор. 2 Кор 5, 19
Алілуя, алілуя, алілуя.
Бог у Христі примирив світ із собою,
і доручив нам слово примирення.
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 15, 1-32 (довше) або Лк 15, 1-10 (коротше)
† Читання святого Євангелія від Луки.
Того часу наближалися до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і разом з ними їсть. А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи: «Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? І, знайшовши, кладе на свої плечі, радіючи, і, прийшовши в дім, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: “Радійте разом зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася”. Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння. Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає дому, шукаючи пильно, доки не знайде? А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: “Радійте разом зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася”. Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається».
Кінець коротшого фрагменту
І Він розповів: «Один чоловік мав двох синів. І молодший з них сказав батькові: “Батьку, дай мені належну частину майна”. І він поділив між ними майно. І по небагатьох днях зібравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розгульно. Як витратив усе, настав вели- кий голод у тому краї, і він став бідувати. Пішов він та й пристав до одного з громадян тієї країни, а той послав його на свої поля пасти свиней. І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав. Прийшовши до себе, він сказав: “Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду. Встану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою і вже не гідний зва- тися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів”. Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його. А син сказав йому: “Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися си- ном твоїм”. Та батько сказав своїм слугам: “Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і сандалі на ноги; приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися, бо цей син мій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся”. І почали веселитися. А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці. Закликавши одного із слуг, він розпитував, що б це воно було. Той сказав йому: “Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв назад”. Тож він розгнівався і не хотів увійти. А його батько вийшов і вмовляв його. Та він у відповідь сказав своєму батькові: “Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені ніколи не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями. Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля”. А той відказав йому: “Дитино, ти завжди зі мною, і все моє – твоє. Тут треба таки веселитися і радіти, бо цей брат твій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся”». Слово Господнє.
Мовиться “Вірую”.
МОЛИТВА ВІРНИХ
Безмежне милосердя Боже, про яке говорилося у сьогоднішній літургії Слова Божого, спонукає нас до ревної молитви за нас та всіх, хто згрішив:
1. Молімося за святу Церкву, щоб вона в дусі Євангелія проповідувала всьому людству милосердя Боже і дбайливо шукала тих, хто втратив віру та зійшов із дороги Божих заповідей.
2. Молімося за мир у світі, щоб насильство тероризму не перемогло добра й правди.
3. Молімося за алкоголіків та наркоманів, щоб Божа благодать визволила їх із неволі гріха і повернула у сім’ю та суспільство.
4. Молімося за молодь, щоб вона мужньо протистояла спокусам сучасного світу і будувала своє майбутнє та майбутнє держави на міцному фундаменті Господніх заповідей.
5. Молімося за померлих, щоб завдяки безмежному милосердю Божому вони всі осягнули Небесне Царство.
6. Молімося за нас самих, щоб ми добрим словом і праведним життям допомагали всім, хто відійшов від Бога, повернутись до Господа милостивого, який усе прощає.
Боже і наш Отче, ось ми, Твої діти, просимо Тебе явити нам своє милосердя і допомогти нам у боротьбі з гріхами, щоб ми могли з чистим серцем увійти до Небесного Царства. Через Христа, Господа нашого.
МОЛИТВА НАД ДАРАМИ
Зглянься, Господи, на наші благання і прийми милостиво жертви Твоїх слуг; † нехай те, що кожен приніс на Твою славу, * послужить всім для спасіння. Через Христа, Господа нашого.
Префація на неділі Звичайного періоду № 20-27
АНТИФОН НА ПРИЧАСТЯ
Яка дорога, о Боже, Твоя ласка: * людські сини під захист крил Твоїх прибігають. (Пс 36 (35), 8)
МОЛИТВА ПІСЛЯ ПРИЧАСТЯ
Просимо Тебе, Господи: нехай дія небесного дару оволоді є нашими душами й тілами, * щоб пості йно керувала нами вона, а не наші пристрасті. Через Христа, Господа нашого.
Кожний смертний гріх – це духовна смерть, гірша від фізичної. Ісус – Бог Милосердний, який у Таїнстві Покаяїяння воскрешає нас із духовної смерті. Будьмо вдячні Йому за те, що в кожній сповіді Господь каже до нас: «Дитино, встань і почни все спочатку».
Або (біл) довільний спомин св. РОБЕРТА БЕЛЛАРМІНО, єпископа і Вчителя Церкви
Святий Роберт народився в Монтепульчано в Тосканії у 1542 році. Вступив до ордену єзуїтів. Після священицького рукоположення працював проповідником і викладачем богослов’я. Призначений кардиналом, а піз- ніше архієпископом Капуї, виявився ревним і розсудливим пастирем і реформатором. Суворий до себе, був сповнений любов’ю до ближніх і всією душею відданий Богу й Церкві. Помер 17 вересня 1621 року.
Спільні Меси: про Вчителів Церкви
Ісус у своєму Євангелії постійно закликав любити Бога і людей. Тому що любов – це фундамент усього. З любові Бог створив світ, з любові створив людину, з любові Бог став людиною і помер на хресті за наші гріхи. З любові заснував Церкву. Ісус навчає нас з любов’ю ставитись до наших ворогів. Задумаймося сьогодні, чи вміємо ми любити, прощати, перепрошувати. Якщо в нашому серці немає любові, ми не маємо права називатись християнами. Перепросімо Бога за брак любові в нашому житті.
Або (біл) довільний спомин ПРЕСВЯТОГО ІМЕНІ МАРІЇ
Вперше в літургії Пресвяте ім’я Марії почало вшановуватися в Іспанії у 1513 р. у святі, присвяченому імені Матері Спасителя. Почитання імені Марії в усій Церкві пов’язане з важливою для християнської Європи подією – перемогою християнських військ під керівництвом польського короля Яна ІІІ Собеського над турками 12 вересня 1683 р. На честь перемоги Папа Інокентій ХІ установив спомин імені Марії.
Спільні Меси: про ПДМ (стор. 119)