Чи створив Бог зло? Який воно має стосунок до моїх гріхів?

Якщо Бог являє собою абсолютне добро, то як Він міг дозволити злу існувати? Якщо Він у змозі зробити щось, чому Він дозволяє людям чинити жахливі речі? Чому Бог не втручається? Ми не можемо знати повних відповідей на ці питання. Ми називаємо їх «загадкою зла» (латиною «mysterium iniquitatis»). Однак нам відомо напевно, що зло – це зіпсуття, або викривлення добра, і не відповідає волі Бога.

Походження

До того, як святий Августин став християнином, він «все ще шукав, звідки походить зло, і… не знаходив виходу» («Сповідь» 7, 7.11). Після навернення він зрозумів, що найкращий шлях пошуку відповіді на питання про причини зла – це спробувати зрозуміти їх із перспективи Божої любові. Без світла божественного об’явлення дуже складно побачити, що джерелом зла є гріх (ККЦ 387).

Бог створив нас для того, щоби ми любили Його та одне одного. Ми вільні любити, але ми також можемо зловживати тією свободою, роблячи неправильний вибір. Усі ми колись робили щось таке, що, ми знали, було неправильним. Глибоко всередині ми знали, що робимо поганий вибір, але не зупинялися і все одно вчиняли так. Ми дозволяли собі погодитися на це майже всупереч нашій власній волі. Таким чином, ми беремо участь у творенні зла.

Добро і зло

Боротьба між добром і злом точиться в серці і розумі кожної людини. Не обов’язково сприймати біблійну історію гріхопадіння Адама і Єви буквально, але вона відкриває нам важливі істини. Вона свідчить про те, що навіть найперші чоловік і жінка піддалися спокусі обрати зло, а не добро; таким чином, ніхто не може уникнути спокуси. Ця історія також показує нам, яким чином спокушали наших прабатьків. Спочатку сатана збрехав Єві, сказавши, що вона не помре, якщо не послухається Бога – всупереч тому, що сказав сам Бог, а навпаки, стане подібною до Нього. За кожною спокусою стоїть брехня, коли щось погане видають за хороше. Єва впала в оману, коли побачила, що заборонене дерево «було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати» (Бут 3, 6). Ці три бажання, які є коренем усіх гріхів, являють собою «пожадливість тіла, і пожадливість очей, і життєву гордість» (1 Йн 2, 16).

Через гріхопадіння людство схильне до гріха. Ми успадкували цю схильність від наших прабатьків. Як сказав святий Павло, «… непослухом однієї людини [Адама] багато стали грішними» (Рим 5, 19). Схильність до зла залишається в нас і після Хрещення (див. Блок). Ось чому нам часто так важко боротися з гріхом.

Зло та Ісус

Ми дійшли до головної причини, чому Ісус прийшов у наш світ: спасти людство від тягаря гріхів. Найважливіше – це не наші гріхи, а прощення та відкуплення, які нам дарує Ісус: «Бо як непослухом однієї людини [Адама] багато стали грішними, так і послухом Одного [Ісуса] багато стануть праведними» (Рим 5, 18).

Прийнявши прощення та відкуплення від Ісуса та поєднавшись із Ним, ми можемо подолати наші гріховні схильності, перемогти зло, яке діє у світі, та стати таким чоловіком або жінкою, якими нас задумав Бог від самого початку. Ось чому святий Тома Аквінський написав: «Бог дозволяє злу траплятися, аби перетворити його на ще більше добро» («Сума» III.1.3 та 3). А святий Павло сказав: «А де намножився гріх, там безмірно виявилася благодать» (Рим 5, 20).

Надзвичайно важливе купання

Оскільки Ісус віддав життя за наші гріхи, Хрещення може змити з нас як первородний гріх, так і наші особисті гріхи. Це початок християнського життя. Таким чином, ми стаємо дітьми Божими. Навіть після Хрещення наша схильність до зла залишається. Нас легко переконати вчинити щось погане. Для очищення від гріхів, скоєних після Хрещення, Ісус дав нам інше таїнство – Примирення, також відоме як сповідь. Через усі церковні таїнства Ісус дає нам благодать, а саме: частку у Його власному житті. Завдяки цій благодаті нам легше долати всі труднощі, з якими ми стикаємося у житті, зокрема і спокуси. Святий Дух, що Його ми одержали під час Хрещення, допомагає нам бути відкритими для Божої благодаті.

Отець Мішель Ремері, Твіти з Богом