Сестра Вікторія Ковальчук: я досвідчую великої пошани до особи вчителя

Більше двох років тому, як відповідь на велику потребу праці з біженцями, в Афінах була відкрита спільнота Місійного Згромадження Сестер Служниць Святого Духа (SSpS). Про життя та працю сестер, а також ситуацію у Греції вже написано у одній з публікацій на сторінці сестер. Зараз сестра Вікторія Ковальчук з України перебуває там у спільноті. На днях ми отримали від неї листа – місіонерка ділиться враженнями від нових реалій. У простій формі та не без гумору, с. Вікторія відкрито розповідає про своє теперішнє життя.

Так як місія – це справа кожного охрещеного, ви також можете підтримати сестру-місіонерку, спільноту та працю, яку проводять сестри.

”Слава Ісусу Христу!

Пройшло більше місяця від мого прибуття до Афін. Дні минають непомітно, здається тільки вчора прилетіла. Насправді дуже задоволена своїм перебуванням тут і працею. Найбільше вражає розмаїття мов, культур, національностей, але також і ландшафтів міста. Коли ходжу по нашому району, здається, що я перебуваю в мусульманській країні, бо тут найбільше біженців з Афганістану, Ірану, Пакистану, Сомалі та Нігерії.


В 40-ка хвилинах пішки від нас Акрополь і туристичний центр. Там безліч туристів – багато італійців, французів і росіян. Із сестрами-калькутками ми їздимо в райони, де збираються безхатченки і наркомани. Звичайно, і вулиці, і будівлі там жахливі: бруд і сморід.
Біля нас дві римсько-католицькі парафії, а неподалік – греко-католицька церква і українська громада, до якої мене вже радо прийняли. На сусідній вулиці також продуктовий магазин «Слов’янка», але ще до нього не заходила, бо і грецька їжа мене цілком влаштовує.
Метро має три лінії, як і в Києві, так що вже опанувала. Ми живемо на станції «Вікторія». На нашій вулиці кожні другі двері – публічний дім. Вулиця добре освітлена, бо ліхтарі запалені, коли вони відчинені“.

Про пошану до вчителя
 
“В серпні ми мали переважно заняття з дітьми. Тепер почався навчальний рік. Я маю дві групи дорослих, які говорять на мовах фарсі й дарі, і майже нічого не розуміють англійською. Я досвідчую великої пошани до особи вчителя, яка, напевно, притаманна їхній культурі, чого, на жаль, було так мало в школі у нас”.

Проте із молодшими дітьми ситуація інша – через те, що різний вік і деякі учні ані слова не розуміють англійською, важко втримати їхню увагу. Для дітей я маю три уроки англійської та творчі заняття.


Після обіду маємо так званий tea-time – два дні для чоловіків та два – для жінок. Вони приходять до нашої «кав’ярні». Це час на розмови чи якісь види діяльності. Маємо декілька чоловіків з Чечні. Вони говорять зі мною російською. Висловлюють співчуття щодо війни в Україні. Деякі намагаються мене вчити їхніх мов, але проблема в тому, що вони різні, і я кажу, що не можу вчити всі перські мови, хай домовляться і оберуть одну.

Грецька досить важка, але цікава, бо має в собі те, чого немає в інших європейських мовах. Поки-що вчу з книгою.

Українці в Афінах 

“В Афінах я познайомилася з жінкою родом із Хмельницького, яка живе тут вже 13 років, має двох дітей і чоловіка-албанця. Їхні діти не були хрещені, кілька тижнів тому в єзуїтській парафії ми їх охрестили. Тепер вона хоче приготуватися до сповіді, бо ці всі роки не сповідалася і мало що пам’ятає. Я обіцяла допомогти їй в цьому.

Також тут є одна волонтерка з України в католицькій спільноті «Дім серця». Так що своїх не бракує”.

У гармонії з тваринним світом 

“У мене є кіт Пушу. Ми «ділимо» його з сестрою Кармен із нашої спільноти. Вдень він переважно з нею, а вночі – зі мною. Маємо також двох канарейок на балконі. Пушу періодично їх відвідує. Одна вже без хвоста.

А тепер в подарунок від дітей я отримала ще і цілу «ферму дрібних тварин для волосся», але цих то не хочу мати, так що веду з ними активну боротьбу. Це була вічна проблема, коли я була на Філіппінах, дуже вже вони полюбляють моє волосся, так що рятувати мене може хіба-що хіджаб. Треба би позичити в якоїсь сомалійки”.

Все під одним дахом 

“Волонтери, які допомагають нам у праці, вже міняються. Деякі поїхали, чекаємо на нових. Раз на молитві в п’ятницю, яку маємо разом з ними (волонтерами), було нас 12 осіб і кожен іншої національності. Вранці, коли ми в каплиці робимо медитацію, чуємо, як молиться і співає сусід-мусульманин. Співає дуже гарно. Так що таке розмаїття: в одному будинку і публічний дім, і різні молитви.

Вчора на смітнику біля дому знайшли досить гарне крісло, принесли додому. Взагалі тут досить багато чого можна знайти.

Температура повітря – +35 С, води – +23, так що ще літо і пляжний сезон, тільки до моря треба їхати більше години. Я вже знаю багато маршрутів, бо все сама досліджувала, так що якщо хтось хоче приїхати на екскурсію, запрошую, буду екскурсоводом.


На цьому наразі закінчу, сідаю готувати уроки. Це вимагає від мене багато зусиль, бо пояснювати англійську тим, хто взагалі її не знає – це також новий досвід, доводиться шукати різні способи.

Нехай Марія всім нам допомагає і провадить нас до Ісуса.

З молитвою – с. Вікторія”.

Фото: с. Вікторія Ковальчук 

Сторінка SSpS