Папа: Серед найгустішої пітьми Святий Дух пробуджує найсвітлішу святість

Про це повідомляє Радіо Ватикану.

Немов подих бурхливого вітру

У першому читанні, яке було взяте з Діянь апостолів, Святого Духа в день П’ятдесятниці порівняно з поривом бурхливого вітру. Цей образ вказує на «велику силу, яка змінює реальність». Як вітер приносить погодні зміни, так «Святий Дух на іншому рівні робить щось схоже: Він – Божа сила, що перемінює світ».

Святий Дух перемінює серця

Прощаючись із учнями, Ісус сказав їм: «Отримаєте силу Святого Духа та будете моїми свідками». Як зауважив Папа, під час П’ятдесятниці сталося саме це: «учні, раніше такі перелякані, що ховалися за замкненими дверима навіть після воскресіння Учителя, були перемінені Святим Духом» і почали свідчити Ісуса.

«Святий Дух відкриває серця, запечатані страхом. Він перемагає спротив. Тому, хто вдовольняється напівмірами, показує розмах дару. Розширює вузькі серця. Підштовхує до служіння того, хто вмостився у зручностях. Спонукає прямувати вперед того, кому здається, що він уже прибув. Пробуджує мрії в того, хто уражений літеплістю. Ось у чому полягає переміна серця». Папа зауважив, що «ніякі земні спроби перемінити речі не здатні повністю задовольнити серце людини».

Зміни від Святого Духа інші: вони «не звершують життєвої революції навколо нас», а «перемінюють серце», не визволяють раптово від усіх проблем, а «звільняють нас зсередини, щоб долати негаразди». Святий Дух також «зберігає молодість серця».

Молоде серце

«Молодість, попри всі спроби продовжити її, раніше чи пізніше проминає; Святий Дух же запобігає єдиному шкідливому старінню – внутрішньому. Як? Оновлюючи серце, перемінюючи його з грішного у прощене. У цьому – велике перетворення: із винних Він робить нас праведними, і все змінюється, адже з невільників гріха стаємо вільними, із слуг перемінюємося в дітей, з відкинених – у цінних, з розчарованих – у сповнених надією». Цього потребує кожен із нас, особливо тоді, коли «наші слабкості гнітять нас, прямувати вперед важко, а любов здається неможливою». Саме тоді потребуємо Святого Духа, «подателя життя», як визнаємо в Символі віри.

Святий Дух змінює події

Святий Дух, перемінивши серця. змінює події. Як вітер, що віє повсюди, Він «досягає навіть немислимих ситуацій». У Діяннях апостолів, де «Святий Дух – головна дійова особа», спостерігаємо «постійний динамізм, багатий несподіванками». Він посилає апостолів до поган, відкриває нові шляхи для євангелізації, а святий Павло, «спонукуваний Святим Духом», несе благу вість народам, яких ніколи доти не бачив.

«Коли присутній Святий Дух, то завжди щось діється, коли Він дихне, ніколи нема штилю», – наголосив проповідник. Коли життя наших спільнот стає «розслаблене», коли ми віддаємо перевагу домашньому спокою понад Божу новизну, це «поганий знак», який вказує на спроби «сховатися від вітру Святого Духа».

Святий Дух робить Церкву молодою

«Коли живемо для самозбереження й не йдемо до далеких, це недобрий знак. Святий Дух дихає, але ми згортаємо вітрила. Та ми ж не раз бачили, як Він чинить чудесні речі. Часто саме в найтемніші періоди Святий Дух пробуджував найсвітлішу святість! Він – душа Церкви. Він завжди оживляє її надією, наповнює радістю, запліднює новизною, дарує їй паростки життя». Папа порівняв це з народженням дитини в сім’ї, яке позбавляє сну, але приносить радість.

Так само Святий Дух приносить до Церкви «присмак дитинства», творячи «постійні відродження». Він весь час нагадує Церкві, що вона завжди залишається «юною нареченою, в яку Господь палко закоханий». Тому ніколи не можна втомлюватися запрошувати Святого Духа, «прикликати Його на початку кожної діяльності».

Доцентрова й відцентрова сила

Унікальна сила змін, яку приносить Святий Дух, «так би мовити, одночасно доцентрова й відцентрова». Доцентрова в тому сенсі, що «штовхає все до центру, бо діє в глибині серця», приносячи «єдність у роздробленості, мир серед скорботи, стійкість під час спокус». Дух дає нам «внутрішню силу», необхідну для того, щоби прямувати вперед. Але це також «відцентрова сила, яка виштовхує все назовні», і Той, Який веде до центру, водночас посилає на периферії – об’являючи Бога, спонукає виходити до ближніх.

«Той, хто живе згідно зі Святим Духом, перебуває в цій духовній напрузі: він спрямований і до Бога, і до світу. Просімо Господа, щоб дав нам бути такими, – підсумував Папа. – Духу Святий, бурхливий Божий вітре, повій над нами. Повій у наші серця, щоб ми вдихнули ніжність Отця. Подуй на Церкву та спонукай прямувати до кінців землі, аби, принесена Тобою, вона не несла нічого, окрім Тебе. Дихни над світом лагідним теплом миру та свіжим подихом надії. Прийди, Святий Духу, переміни нас зсередини й онови обличчя землі».

За темою:
Папа: Справжня єдність – це шлях, на який нас хоче вивести Ісус
Папа зустрівся з новими Послами, акредитованими при Святому Престолі
Папа до делегації дхармічних релігій про діалог і співпрацю на служінні життю