Що відчуває мати, яка втратила дитину? Що відчувають близькі, рідні, яких спіткала така страшна трагедія? Як зцілити цю душевну рану, яка кровить навіть через роки, яка не загоюється ніколи?
Як батьки, ми не можемо уявити собі події, трагічнішої за втрату дитини. Вона назавжди змінює життя, і відновити його може бути дуже складно. Жоден із батьків ніколи цілковито не оговтається від утрати дитини. Це не схоже на хворобу, після якої ми одужуємо. Це можна порівняти з фізичною травмою, яка залишається на все життя.То що ж робити тим, у кого так болить душа? Кому ми зможемо довірити її, як не Творцю, де зможемо знайти відповідь, як не у Божому Слові, до кого нам звертатися по допомогу, як не до Господа? Здатність поклонятися та прославляти Бога під час труднощів або кризи – це найбільши вияв нашої духовної впевненості в Ньому. Господь не звільняє нас від болю, але допомагає побороти його, щоб жити далі.
Про це йшлося 15 жовтня 2018 року, у День пам’яті втраченої дитини, під час Меси й адорації в каплиці Святого Йосифа, де разом із парафіяльним наставником отцем Євгеном і Мартою Паллотаї за допомогою Божого Слова, молитов до Діви Марії та яскравих вогників свічок вірні молилися за ненароджених, втрачених дітей, душі яких спокійно спочивають у Божих обіймах, зігріті молитвами.