День втраченої дитини в Києві

«Дитина, яка помирає в будь-який момент життя, навіть до народження, – це така сама людина, як ти або я. Вона заслуговує на повагу, добре ставлення й гідне поховання». На жаль, у нашому суспільстві не схильні говорити про такі втрати, зазвичай це замовчують, а батьки залишаються наодинці з болем. Діток, втрачених підчас викидня або мертвонароджених, здебільшого не забирають із лікарень і не влаштовують похорону, не переживають цю жалобу відкрито, що, як свідчать психологи, ще більше поглиблює біль батьків, особливо матері. День втраченої дитини покликаний змінювати стереотипи, впроваджуючи нову культуру – культуру пошани до життя від зачаття до природної смерті. 


«Чинне законодавство дає батькам можливість забрати тіло мертвонародженої дитини та гідно його поховати. На жаль, це право стосується лише мертвонароджених дітей, термін вагітності якими становив 22 повні тижні або більше (перинатальний період). Однак варто в кожній ситуації зробити все можливе, щоб забрати тіло дитини й гідно його похоронити».
 
На початку зустрічі Олександра Большакова з відповідальної пари Дияконії життя коротко розповіла про суть Дня втраченої дитини. Потім психологиня Олександра Коцюба вказала на психологічні аспекти ситуації. Продовжив конференцію отець Андрій Педай, який проникливо розповів про духовний бік, відповідаючи на запитання щодо віри й довіри до Бога, Божого Провидіння, Божого Милосердя. 


Перлиною зустрічі були свідчення родин, які пережили втрату дітей. Вони розповіли, як втрата дитини змінила їхнє життя, як Бог торкався їхніх сердець, відкривав і далі відкриває до нового життя. Це неймовірно важкий досвід, але Господь у Своєму безконечному милосерді допомагає його пережити і надихає допомагати іншим людям, які опинилися в такій ситуації. Були зачитані свідчення двох родин із Польщі, що пережили втрату дітей.

Месу в намірах втрачених діток відслужив отець Сергій Каганович, якому співслужили отець Лаврентій Жезіцький та отець Андрій Педай. Наприкінці служби перед Пресвятими Дарами вірні молилися радісну частину Розарію з роздумами. Була можливість запалити свічки на знак пам’яті про втрачених діток і придбати «Міні-порадник для батьків померлої до народження дитини».                       


Відповідальна пара Дияконії життя висловлює особливу подяку Терезі Андрущишеній, отцю Андрієві Педаю, родині Штайгер, настоятелям храмів за оголошення про захід, сестрам із парафії святого Олександра, родині Олександра й Тетяни Хоровицьких і всім, хто підтримував і долучився до організації.