14 жовтня – довільний спомин святого Калікста І, Папи і мученика

У праці «Філософумена», авторство якої приписують Іполитові, згадано Калікста, який був рабом у домі Карпофора, християнина. Господар поставив його відповідальним за гроші інших християн, проте справа збанкрутувала. Боячись оскарження у крадіжці, Калікст намагався втекти, але був пійманий і вкинутий до в’язниці. Згодом його заслали в Сардинію на копальні роботи, де, як сказано в давніх літургійних текстах, Калікст зцілив охоронця й навернув його на християнство.

Разом з іншими засудженими християнами отримав свободу завдяки заступництву Папи Віктора І (189–199), а Папа Зеферин запросив Калікста в Рим, висвятив на архідиякона (199) й доручив опікуватися цвинтарем при Аппієвій дорозі. 217 року його обрали на Апостольський Престол, що призвело до конфліктів зі святим Іполитом, відомим як перший антипапа, і його прибічниками. Поділ був пов’язаний із реформами святого Калікста, який уможливив повернення в лоно Церкви відлучених від неї, дозволив відпускати смертні гріхи та погодився на шлюби між рабами й вільними (на той час заборонені). Боровся з хибними вченнями про Пресвяту Трійцю – адопціонізмом і модалізмом. Уболівав за язичниками та в намірі їхнього навернення встановив дні посту й покути. Упорядкував цвинтар при Аппієвій дорозі, який згодом назвали катакомбами святого Калікста.

Попри імператорову прихильність до християн, подекуди вибухали сутички з язичниками. За переказами, під час однієї з таких подій 222 року святого Калікста побили та вкинули в колодязь, через що його й почали вшановувати як мученика.

Зображають святого в папському вбранні. Атрибути – книга, камінь, пасторал, пальмова гілка.

Упорядкувала Юлія Бойко