Блаженна Вероніка Антал: румунська мучениця за невинність

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

Захоплена святою Марією Ґоретті, «іконою чистоти», нова блаженна Вероніка Антал «присвятила життя Ісусові й залишалася вірною Йому аж до мучеництва». Так кардинал Джованні Беччу, префект Конгрегації у справах канонізації святих, описав нову блаженну у проповіді під час її беатифікації у храмі Успіння Пречистої Діви Марії в Нісіпорешті на півночі Румунії.

Дівчина загинула в часи, коли на румунській території переслідували віру. «У цей сумний період, – зауважив кардинал, – православні, католики й протестанти потрапляли до в’язниць, бо протистояли режимові, але також і тому, що були готові свідчити свою віру в Ісуса. Це ж в очах переслідувачів було "провиною", яка заслуговувала найсуворішого покарання». Особливих переслідувань зазнавали католики.

Приклад для екуменічного діалогу

Блаженна Вероніка, допомагаючи нужденним, не переймалася про їхню конфесійну приналежність. Це, за словами кардинала, «виразне послання для всіх нас віднайти солідарність і сопричастя». «Нехай же Господь Бог дарує всій Румунії таку саму відвагу, яку мала Вероніка Антал, щоби прямувати дорогами добра та любові», – побажав представник Папи.

Черниця без монастиря

Вероніка Антал народилась у селянській родині в селі Нісіпорешт 7 грудня 1935 року. Зростала у вірі завдяки бабусі, яка навчила молитися, призвичаїла брати участь у недільній Месі. Вероніка не занедбувала навчання в школі, хоча мусила, як уся її сім’я, тяжко працювати в полі. Батьки готували їй посаг, бо були певні, що дівчина вийде заміж.

У 16 років Вероніка відчула особливе покликання. Молитви на вервиці та щоденної участі в Месі, задля якої доводилося вставати вдосвіта і йти вісім кілометрів через поля до парафіяльного храму, їй уже не було достатньо: вона вирішила вступити до монастиря. Але комуністичний уряд позакривав усі монастирі, тож «келію» вона облаштувала вдома.

Дівчина належала до Третього францисканського ордену й до «Воїнства Непорочної». Вона приватно склала обітницю чистоти і, присвятивши життя Богові, стала «душею» парафії, де опікувалася бідними, навчала дітей катехизму, відвідувала хворих і похилих віком, підтримувала самотніх матерів.

Мученицька смерть

Трагічного вечора 23 серпня 1958 року, завершивши в церкві останні приготування до миропомазання, яке наступного дня мали отримати кілька підлітків, Вероніка поверталася додому. Її товаришки вийшли раніше.

Дорогою дівчину перестрів юнак, який уже давно замислив заподіяти лихо одній із тих «монашок», як зневажливо називали Вероніку та її приятельок безбожні односельчани. Він напав на неї з домаганнями, а коли дівчина дала відсіч, завдав їй 42 удари ножем і залишив помирати серед поля. Наступного дня її знайшли мертвою в калюжі крові: залишившись незайманою, Вероніка стискала в пальцях вервицю.

Після падіння комуністичного режиму румунські конвентуальні францисканці подбали про те, щоб зібрати свідчення про життя Вероніки й відкрити беатифікаційний процес. Декрет про визнання її мучеництва Папа Франциск затвердив 26 січня 2017 року.