Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Оприлюднено послання Папи Франциска на ІІ Усесвітній день бідних
16:02 Четвер 0 100
14-06-2018, 16:02

Оприлюднено послання Папи Франциска на ІІ Усесвітній день бідних

«Ось візвав бідолаха, і Господь почув» – ці слова з 34-го псалма стали темою послання Папи Франциска з нагоди ІІ Всесвітнього дня бідних, що припадає на 18 листопада 2018 року. Його оприлюднили у Ватикані в четвер, 14 червня.
Про це повідомляють Новини Ватикану.

Досвід псалмоспівця

Як зазначає Папа, авторові псалма не чужі злигодні, проте він перетворює їх на пісню прослави й подяки Господові. Цей Псалом дозволяє й нам «зрозуміти, хто такі справжні убогі, на яких потрібно звернути погляд, щоб почути їхнє волання й розпізнати їхні потреби».

Псалом зазначає, що Господь чує убогих, які взивають до Нього. Він добрий до тих, хто шукає в Нього захисту з серцем, розбитим смутком, самотністю та відкиненням. Вислуховує тих, чия гідність розтоптана, але вони «мають сили підвести погляд угору», і переслідуваних «в ім’я фальшивої справедливості». У цій молитві бачимо «почуття покинутості й уповання на Небесного Отця».

Сила цього унікального, незаслуженого й цілковито невимовного досвіду зроджує в особі прагнення передати його іншим, насамперед тим, хто, як і псалмоспівець, убогий, покинутий і маргіналізований. Ніхто не виключений із любові Отця, наголошує Папа.

Увізвати

Псалом використовує три дієслова, щоб охарактеризувати поставу вбогого та його стосунки з Богом. Перше з них – «взивати», адже «стан бідності не вичерпується одним словом, а стає воланням, яке проходить через небо й досягає Бога». Та чому це волання, яке підноситься аж до Бога, не спроможне досягнути наших вух і залишає нас байдужими й нечутливими? День убогих, наголошує Папа, заохочує нас до «серйозного іспиту сумління, щоб зрозуміти, чи ми справді здатні почути бідних». А щоб розпізнати їхній голос, необхідна «тиша слухання».

«Якщо ми забагато говоримо, то не зможемо їх почути. Я часто маю побоювання, що багато найзаслуженіших і необхідних ініціатив звернені більше на те, щоб сподобатися собі самим, а не на те, щоби справді почути волання вбогого. У такому випадку, коли бідні підносять своє волання, реакція стає непослідовною і нездатною адекватно відповісти на їхні потреби».

Відповідати

Господь не лише чує, а й відповідає. І ця відповідь полягає у «сповненій любові участі у становищі бідного». Відповідь Бога – це завжди «дія спасіння, щоб залікувати рани душі та тіла, відновити справедливість і допомогти наново розпочати життя з гідністю».

«Усесвітній день убогих має на меті стати маленькою відповіддю, зверненою від Церкви, розсіяної по всьому світу, до бідних кожного типу й на кожній землі, щоб вони не думали, що їхнє волання зникло в порожнечі. Він – це немов крапля води в пустелі злигоднів».

Його Святість нагадує вірним про те, що їхня турбота не повинна обмежуватися лише наданням допомоги – вона вимагає також «уважності любові», що шанує іншого як людську особу.

Визволяти

Третє дієслово – «визволяти». Біблійний бідолаха живе з певністю в тому, що Бог діє на його користь, аби повернути йому гідність. Боже визволення – це акт спасіння для тих, хто висловив Йому свої смуток і тугу. Чимало псалмів показує, як могутність Божого втручання розбиває полон бідності. Боже спасіння набуває форми руки, простягнутої до нужденного, пропонуючи прийняття, захист і дружбу.

«Саме із цієї конкретної й відчутної близькості починається оригінальний шлях визволення», – зазначає Папа. Він нагадує про те, що вже писав у повчанні «Радість Євангелія»: «Кожен християнин і кожна спільнота покликані бути Божими інструментами для визволення та сприяння бідним, щоб вони могли повноцінно інтегруватися в суспільство».

Здійснення пророцтва в Євангелії

Далі Його Святість скеровує думку до євангельської розповіді про сліпого жебрака Вартимея, який, почувши, що приходить Ісус, увізвав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною». Інші хотіли змусити його замовкнути, але він кричав ще гучніше. Божий Син почув його й запитав: «Що хочеш, щоб я зробив тобі?»

«Ця сторінка з Євангелія показує те, що псалом передвіщав як обітницю. Вартимей – це бідняк, позбавлений підставових можливостей: бачити і працювати. Як же багато шляхів і сьогодні ведуть до різних форм нестабільності! Брак базових засобів утримання, маргіналізація, коли згасають сили для праці, різні форми соціального невільництва, попри поступ людства».

Сьогодні чимало бідних, як і Вартимей, очікує, щоб хтось підійшов і сказав: «Кріпися! Устань, Він кличе тебе». Але, на жаль, часто стається навпаки, бо лунають голоси осуду, убогих намагаються змусити замовкнути й терпливо зносити негаразди. Ці голоси часто викликані «фобією до бідних», яких вважають носіями небезпеки, нестабільності. Є тенденція утримувати дистанцію між собою та ними, «не усвідомлюючи, що так ми тримаємося далеко від Господа Ісуса, Який їх не відкидає, а прикликає до Себе й утішає».

Досвід спільної трапези та дружби

Убогі спроможні найперші розпізнати Божу присутність і засвідчити Його близькість. Бог залишається вірним Своїй обітниці, але для подолання гнітючих умов бідності необхідно, щоб вони «відчули присутність дбайливих братів і сестер». Отож, цього дня ми запрошені конкретизувати слова Псалма: «Їстимуть убогі й наситяться». Папа зазначив, що в Єрусалимському Храмі після жертвоприношення відбувався бенкет. А в багатьох дієцезіях цей досвід повторився минулого року, коли з нагоди Всесвітнього дня бідних були проведені не лише богослужіння, а й спільна гостина.

«Я прагну, – пише він, – щоб і цього року й надалі День бідних відзначали під знаком радості, яка походить із віднайденої здатності перебувати разом. Разом молитися й розділити трапезу в Господній день. Це досвід, який повертає нас до первісної християнської громади».

Святий Дух пробуджує в нас жести, які є знаком Божої відповіді та близькості. Тому потрібно пам’ятати, що, коли ми робимо щось для бідних, першість належить Богові, Який «відкрив нам очі й серце». Бо вбогі потребують «не нашої самореклами», а «любові, яка вміє сховатися й забувати про добро, яке зробила». Адже той, хто служить їм, – це знаряддя в Божих руках.

Християнський спосіб життя далекий від світського, який «прославляє, шукає й наслідує тих, хто має владу й багатство, маргіналізуючи бідних, вважаючи їх непотребом і ганьбою». Нас заохочують до солідарності слова Апостола про те, що «коли один член страждає, то страждають усі члени», та його заклик радіти з тими, хто радіє, і плакати з тими, хто плаче.

Бідні євангелізують нас

«Слово надії – природний висновок, до якого нас спрямовує віра. Часто саме бідні спроможні розворушити нашу байдужість, доньку занадто пов’язаного з теперішнім погляду на життя. Волання вбогих – це й волання надії, яке виявляє певність у тому, що прийде визволення. Надії, що ґрунтується на любові Бога, Який не залишає того, хто уповає на Нього», – пише Папа Франциск. 

Він завершує послання заохоченням для єпископів, священиків, а особливо дияконів, які були висвячені саме для служіння нужденним, до богопосвячених осіб і мирян, які «роблять відчутною відповідь Церкви на волання убогих», пережити цей День як нагоду для нової євангелізації. «Бідні євангелізують нас, допомагаю щодня відкривати красу Євангелія. Не дозвольмо, аби ця благодатна нагода марно пропала».

Нагадаємо, що про встановлення Всесвітнього дня бідних Папа Франциск оголосив Апостольським листом «Misericordia et misera», який підписав 20 листопада 2016 року, в день замкнення Святих Дверей базиліки святого Петра з нагоди завершення позачергового Святого Року, присвяченого Божому милосердю. Датою для Дня бідних обрано неділю перед урочистістю Господа нашого Ісуса Христа, Царя Всесвіту, а вперше його відзначили 19 листопада 2017 року.

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Новини з Ватикану 14:16 Четвер 0 54 Папа: Гідність особиcтості не залежить від її громадянського статусу 20 червня відзначають Всесвітній день біженця, проголошений ООН з метою підвищити чутливість громадської думки до трагедії мільйонів людей, які тікають від насильства та війн. Папа Франциск приєднався до відзначення, зокрема, двома повідомленнями в Твіттері.