Пандемія і конфлікти: мир неможливо будувати на голодний шлунок

Про це повідомляє Vatican News.

Історія вчить, що глобальні економічні занепади призводять до заворушень серед тих, які не мають що їсти. У тих, хто спостерігає за міжнародною ситуацією, виникає стурбованість загроза того, що те саме може трапитися внаслідок кризи, спричиненої поточною пандемію. Меріанн Кузімано Лав, професорка Католицького Університету Америки, що належить до Ватиканської комісії Covid-19, поділилася для Vatican News своїми думками про найуразливіші регіони світу.

Роль Католицької Церкви у відбудові

Відповідаючи на запитання про роль католиків у процесі відбудови після пандемії, професорка наголосила, насамперед, що Католицька Церква не є національною Церквою. «Ми трудимося, не знаючи кордонів, у кожній країні, – підкреслила вона. – Наша діяльність далекоглядна, і вона виходить поза рамки чергового заголовку газети чи виборів; і ми є найбільшим у світі приватним постачальником медичних послуг, що опікується найбільш потребуючими у світі». Всупереч націоналістським та екстремістським тенденціям, Церква, за словами професорки, готує майбутнє, спираючись на розуміння людства як однієї великої родини.

Ніколи не запізно на правильні дії

Ділячись своїм особистим досвідом переживання пандемії, Меріанн Кузімано Лав зазначила, що пандемія змусила людей зосередитись на суттєвому: на святості життя, на своїх сім’ях, на нашому спільному домі. Вона розповіла, що внаслідок праці й навчання на віддалі, члени її родини більше часу проводять разом, а також на природі. За період пандемії природа відродилася. За словами професорки, це свідчить про те, що «ніколи не пізно робити правильні дії». «Наша економіка та робочі місця можуть і повинні сприяти зміцненню здорових, багатших стосунків між нами та з нашою землею», – додала вона.

Мир не настає сам по собі

Професорка Католицького Університету Америки підкреслила, що захворювання можуть спричинити війну та конфлікт. «Дослідження показують, – зауважила вона, – що країнам, які потрапили в "пастку конфліктів", у вир конфліктів і помсти, необхідне економічне зростання, аби вирватися зі спіралі насильства. Натомість, пандемія зробила все навпаки, послабивши глобальну економіку». Професорка пояснила, що країни, які перебувають в конфлікті та які залежать від доходів від нафти, такі як Нігерія, Ірак та інші, тепер не мають коштів на сприяння миру між ворогуючими групами; Колумбія не має грошей на виконання мирних домовленостей, на викуп зброї або на те, аби запропонувати робочі місця колишнім учасникам збройних угруповань, щоб інтегрувати їх у цивільне життя. «Мир не настає сам по собі, – підкреслила вона, – його потрібно будувати терпеливо, крок за кроком. Але пандемія нищить ресурси та зусилля, спрямовані на побудову миру, посилюючи насильницькі націоналістичні та екстремістські рухи, оскільки дезінформація та змовницькі теорії щодо Ковіду націлені на «козлів відпущення».

Відповідь на пандемію і конфлікти

Ще задовго до пандемії Папа Франциск неодноразово говорив про «фрагментовану третю світову війну». Відповідаючи на запитання про те, чи варто боятися чергового світового конфлікту, спровокованого невидимим вірусом, Меріанн Кузімано Лав зауважила, що останніми десятиліттями було досягнуто успіхів у встановленні миру в Ірландії, Колумбії та на Філіппінах, але ці мирні процеси є неміцними, а багато країн, таких як Ірак, ДР Конго, Судан та Нігерія й досі перебувають в тенетах війни, бідності й нестабільності. Відповідь на пандемію, як підкреслила професорка, повинна брати до уваги ці конфлікти, забезпечуючи всі сторони вакцинами, ліками, продовольчою допомогою та підтримкою, аби, таким чином, «творити спільноту, соціальну згуртованість, довіру та мир».

«Мир не можна будувати на голодний шлунок», – наголосила вона, пояснюючи, що пандемія порушила глобальне постачання продовольства та спричинила економічну депресію, вчинивши продукти харчування занадто дорогими для мільйонів людей і загрожуючи найбільш уразливим. Саме тому, надзвичайно важливо надавати продовольчу допомогу по обидві сторони ліній розмежування, щоб зменшити нагоди для насильства.