Понтифік зазначив, що є зрозумілим те, що під час навчання у Римі, переважає академічний вимір, однак, це не означає, що можна занедбувати три інші виміри священицького служіння. Необхідно дбати про духовне життя, не занедбуючи щоденну Службу Божу, інші молитви, роздумування над Святим Письмом, особисту зустріч з Господом, молитву на розарії. Потрібно припильнувати теж і душпастирський вимір: відповідно до можливостей, є корисним та бажаним виконання якоїсь апостольської діяльності. А стосовно загальнолюдського виміру, то Папа перестеріг перед небезпекою втрати церковної та місійної перспективи навчання.
«Занедбання у цих вимірах відчиняє двері перед деякими «хворобами», які можуть напасти на священика-студента, як наприклад, «академізм» чи спокуса навчатись лише задля самоутвердження», – мовив Папа, додавши, що в обох випадках священик-студент може дійти до приглушення віри, яку, натомість, повинні оберігати. «Не забувайте, будь ласка, що перш ніж бути вчителями та вченими, ви є і повинні залишитись священиками, пастирями Божого народу».
Далі Єпископ Риму запропонував присутнім на аудієнції застановитись над тим, як можна втримати необхідну рівновагу між тими чотирма головними колонами священичого життя. А відповідаючи на це важливе запитання, промовець наголосив, що, мабуть, найефективнішим засобом для збереження тієї рівноваги є священиче братерство. Саме тому, нова Ratio Fundamentalis, документ про священиче виховання, говорячи про постійну священицьку формацію, наголошує на важливості братерства серед священиків, що є немов головною віссю всього постійного формування душпастирів.
Священицьке братерство, на переконання Святішого Отця, означає усвідомити те, що першим об’єктом нашої душпастирської любові повинен бути наш брат у священстві. Апостол Павло навчає нас, закликаючи носити тягарі одні одних (Гал. 6, 2), бо лише таким чином зможемо виконати закон Ісуса Христа. Папа закликав студентів-священиків до спільної молитви, до взаємоподілу радостями та викликами академічного життя, до допомоги тим, які переживають ностальгію за батьківщиною, до спільних прогулянок, до життя як у родити, як між братами, не залишаючи нікого осторонь. Він перестеріг також перед пустими балачками, які руйнують братерські стосунки.
«Дорогі священики, Божий народ любить дивитись і має необхідність бачити, що його священики люблять одні одних і живуть як брати», – наголосив Понтифік, додаючи, що тепер, коли бразилійський народ переживає складні часи своєї національної історії, коли видається, що люди, немов, втратили надію у краще майбутнє з причини великих соціальних проблем та скандальної корупції, Бразилія потребує, щоб її священики були знаком надії. Бразилійцям необхідно бачити своє духовенство об’єднаним, братерським та солідарним, яке спільно долає труднощі, не впадаючи при цьому у спокуси протагонізму чи кар’єризму.
Папа Франциск наголосив, що він переконаний у тому, що на цьому шляху завжди можна розраховувати на допомогу Пресвятої Богородиці з Апаресіди, 300-річчя віднайдення статуетки Якої відзначаємо. «Царице Бразилійської Колегії допоможи цій спільноті стати школою братерства, роблячи кожного із вас закваскою єдності у лоні відповідньої дієцезії, щоб дієцезіяльний вимір світських священиків безпосередньо живився досвідом братерства між пресвітерами», – мовив Папа, уділяючи присутнім своє Апостольське благословення та просячи не забувати молитись також і за нього.

Джерело: Радіо Ватикану