Перша Свята Меса Папи в Колумбії

Святий євангеліст Лука розповідає нам про те, що покликання перших апостолів відбулося на березі Генезаретського озера, де люди збиралися, щоб послухати голос, спроможний скерувати їх і просвітити; там рибалки звершували свої виснажливі дні, намагаючись забезпечити гідне та щасливе життя для себе й рідних. У відкритому морі змішуються бажана плідність людської праці та розчарування з приводу марноти зусиль. Згідно з давнім християнським тлумаченням, море символізує необмежений простір, де разом живуть усі народи. Але своєю розбурханістю та мрякою море вказує й на ті небезпеки, які загрожують людству, на силу, здатну його знищити.
Як зазначив Папа Франциск, того дня Ісус мав за плечами море, а попереду – великий натовп людей, які ходили за Ним, бо знали Його співчуття до людського болю, Його глибокі, правдиві й переконливі слова. Усі приходили, щоб послухати Спасителя. Його Слово має щось особливе, що не залишає людину байдужою; воно має силу навертати серця, змінювати плани та наміри. Його Слово – це не щось написане за столом, тобто холодне й далеке від людського болю; воно підтверджене ділом.
«Це любе місто, Богота, і ця прекрасна країна, Колумбія, представляють багато людських сцен, описаних в Євангелії. Тут є великі маси народу, які прагнуть до слова життя, яке освітлює працю та показує сенс і красу людського життя. Ці натовпи чоловіків і жінок, дітей і старих живуть на землі нечуваної плідності, яка могла б дати плоди для всіх. Одначе тут, як і в інших частинах світу, присутня густа пітьма, яка загрожує життю й нищить його: темрява несправедливості та соціальної нерівності; корупційна пітьма особистих чи групових інтересів, які егоїстично й непогамовано споживають те, що призначене для добробуту всіх; темрява браку пошани до людського життя, яка щоденно поглинає багатьох невинних, чия кров волає до неба; пітьма прагнення помсти й ненависті, які заплямовують людською кров'ю руки тих, хто самотужки вершить справедливість; темрява тих, хто нечутливий до болю численних жертв. Усі ці прояви темряви Ісус розвіює та знищує Своїм наказом, даним у Петровому човні: “Відчали на глибінь!" (Лк. 5, 4)», – мовив Папа Франциск, додавши, що ми часто переживаємо той досвід, що й апостол Петро: брак позитивного результату своєї праці.
Колумбія теж мала такий досвід, коли протягом шести років змінила 16 президентів і дорого заплатила за поділи. Церква в Колумбії знає досвід безплідних і безрезультатних душпастирських зусиль. Однак необхідно брати приклад зі святого апостола Петра, який завжди довіряв Учителеві, чиє слово приносило плід навіть там, де негостинність людської пітьми робить неплідними багато зусиль. «Петро – це людина, яка рішуче приймає запрошення Ісуса, залишає все і йде за Ним, щоб перемінитись у нового рибалку, чия місія полягає в тому, щоб вести братів до Божого Царства, де життя стає повним і щасливим», – підкреслив Понтифік.
Далі він нагадав, що наказ Ісуса закинути сіті скерований не лише до апостола Петра: ціла спільнота вірних покликана стати тією рибальською сіттю, яка збирає усіх в одне, яка об'єднує, в такий спосіб працюючи на користь захисту людського життя і піклування про нього. Зокрема йдеться про найбільш незахищене життя: в материнському лоні, у старості, в умовах неповносправності чи соціального відкинення. «Також і маси людей, що мешкають у Боготі та в Колумбії, можуть стати справді живими, справедливими і братніми спільнотами, якщо слухатимуть і прийматимуть Боже слово», – підкреслив Папа Франциск, зазначаючи, що в таких спільнотах народяться численні чоловіки та жінки, які стануть справжніми учнями, які з вільним серцем зможуть наслідувати Ісуса і будуть здатні любити життя на всіх його етапах.
Святий Отець зазначив, що Богота й уся Колумбія – це місце, яким переходив і переходить Христос, щоб запропонувати Свою присутність та Своє плідне слово, щоб вивести нас із нашої пітьми до світла й життя. Папа Франциск поставив за взірець апостола Петра, який відчув свою незначущість, але й велич слова та дії Ісуса, знав про власні слабкості, але був завжди готовий кинутись уперед і відступити назад. Усіх нас, як Петра, Учитель запрошує відчалити на глибінь, спонукає розділити ризик, облишити наш егоїзм і слідувати за Ним, покинути страхи, які не походять від Бога і які нас паралізують і сповільнюють у тому, щоб бути будівниками миру та промоторами життя.

Джерело: Радіо Ватикану