Милосердя і с. Фаустина Ковальська

1. Бог вибирає те, що мале і слабке

Милосердя Бога об’являється вже в особі, котру Бог обирає як інструмент. Гелена Ковальська не є дитиною багатих, вчених чи народжених у родині шляхти батьків. Вона сама закінчує лише три класи початкової школи. Також не є взірцем здоров’я. Помирає після довготривалої хвороби, маючи тільки 33 роки, не виконуючи у згромадженні жодних важливих функцій.

Бог вже тільки через сам вибір цієї простої дівчини говорить до кожного, щоб ніхто не боявся того, ким є, що вміє і який суспільний статус має. Якщо Бог захоче, то може зробити з нас інструмент такого милосердя, яким вчинить більше, аніж через найбільш вчених і впливових людей цього світу.

2. Милосердя чину перед милосердям слова

Сестра Фаустина не була відома тим, що багато говорила про Боже милосердя. Хоча її життя формувало милосердя і хоча її слушно називали секретаркою Божого милосердя, то однак слова і досвідчування Ісуса вона записувала, в основному, у «Щоденнику». Нащодень вона ж більше була знаною як покірна, послужлива, працьовита особа, котра молилася і допомагала потребуючим, особливо при монастирській брамі.

Якщо б Богу не залежало на словах про милосердя, Він не казав би Фаустині записувати «Щоденник». Однак, приклад її життя залишається для нас постійним викликом, щоб більше бути милосердним, аніж говорити про милосердя.

3. Милосердя – це справа життя і смерті

Хто читає «Щоденник» Фаустини, того не може оминути враження, що там дуже багато говориться про страждання, муки, гріх і пекло. Понад 10 років тому, під час захисту однієї з докторських робіт, в Григоріанському університеті, рецензент поставив запитання, чи Фаустина не є через це занадто сумною святою. Чи це об’явлення є справді Доброю Новиною? Це запитання може також зринати у багатьох серцях людей, котрі читають «Щоденник».

Якщо ж милосердя є реакцією на злидні, біду і гріх, то не можна дивуватися, що багато мови йде про злидні і гріх. Це нормально, що в лікарнях багато говориться про хвороби і небезпеку смерті. Навіть більше, якщо ми будемо мовчати на тему гріха, злиднів і пекла, тим важче буде зрозуміти, для чого взагалі Бог мав би бути милосердним. Здорові не потребують лікаря.

4. Милосердя може боліти

Сестра Фаустина не лише писала про страждання, але страждання стали впродовж багато років її життям. Хрест хвороби, нерозуміння і злості від людей не закінчився навіть по її смерті. Впродовж майже двадцяти років (1959-1978) Апостольською столицею було заборонено поширювати культ Божого милосердя.

Хто хоче проголошувати Боже милосердя, повинен бути готовий на страждання. Навіть на страждання, джерелом котрого будуть люди Церкви. Тільки двигання власного хреста стає найкращим доказом того, чи Бог діє в нас і через нас, чи нами керує лише звичайна людська активність.

5. Проголошення милосердя має конкретні форми

Свята Фаустина залишає світові конкретні форми культу Божого милосердя. Завдяки їй ми маємо образ Милосердного Ісуса, Вервицю до Божого Милосердя, Новенну до Божого Милосердя чи свято Неділі Божого Милосердя. Кожна з цих форм культу концентрується на милосерді Бога. Навіть сама свята «заховалася» на стільки за образ Господа Милосердного Ісуса, що більше у світі є відомим образ Ісуса, аніж образ св. Фаустини. Це рідко трапляється навіть серед святих.

Така постава св. Фаустини повинна бути щоденним світлом, особливо для волонтерів. Щоб допомагаючи людям, вони ніколи не забули, що джерелом милосердя є Бог, що першим завданням, обов’язком і природнім наслідком життя є показувати милосердя Бога. Так ховатися за Його дію, щоб люди відкривали завдяки нам не лише силу людської любові, а перш за все міць Божої любові.

6. Бог любить людей понад усе

Милосердя Бога, про котре нагадала св. Фаустина, не є новизною Євангелії. Це – центральна правда доброї Новини, котра проголошує, що Бог є любов’ю.

«Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним». (Йн 3,16)

Ісус говорить до Фаустини:

«Я є любов’ю і виключним милосердям; не маєш злиднів, котрі б могли зрівнятися з Моїм милосердям». (Щоденник 1273).

«Говори світу про Моє милосердя, про Мою любов. (...) Скажи зболілому людству, нехай притулиться до Мого милосердного серця, а Я наповню їх спокоєм. Скажи, Моя доню, що Я є любов’ю і виключним милосердям». (Щоденник 1074).

Проголошувати Боже милосердя – це приносити людям на власних долонях серце Євангелії. Це бути людиною, котра найбільше любить людину, бо дає їй те, чого людина найбільше потребує – любов, яка не знає кордонів.

7. Все починається від довіри

Напис на образі, котрий наказав намалювати сам Ісус, гласить: «Ісусе, я довіряю Тобі». Ці слова є початком і кінцем всього. Ця одна фраза є ключем до невичерпної скарбниці милосердя Бога і водночас ця одна фраза є доказом того, що Боже милосердя вже діє в серці людини. Все починається від довіри і довіра є вінцем кожного людського почуття, рішення і способу мислення.

Бог – добрий. Бог – всемогутній. Бог завжди є для нас і всього світу. Довірмося Йому попри найгірші гріхи. Довіряймо Йому попри найбільші трагедії. Довірмося Йому в болю найбільших драм. І молімося, щоб ми не втратили у житті віри і сили на стільки, щоб не могти визнавати: «Ісусе, я довіряю Тобі».

Отець Войцех Венґжиняк
Переклад: Уляна Журавчак

Джерело: Краків-СДМ