Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Життя, у якому розквітла святість
13:45 Неділя 0 226
12-09-2021, 13:45

Життя, у якому розквітла святість

Проповідь під час Святої Меси з нагоди беатифікації Слуг Божих Стефана Вишинського та Єлизавети Рози Чацької  виголосив кардинал Марчелло Семераро, Префект Конгрегації в справах визнання святих.
«Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби» (Лк 1, 46-48).

Дорогі Сестри і Дорогі Брати! Слова пісні прославлення, вимовлені Дівою Марією, виражають сьогодні також і нашу подяку Богу за те, що беремо участь у беатифікації кардинала Стефана Вишинського та Матері Єлизавети Рози Чацької  тут, у Храмі Божого Провидіння. Цей храм, споруджений польським народом як обітниця подяки за близькість і присутність Бога у славній і болісній історії цієї країни, сьогодні є свідком чергового підтвердження: Польща - це народ Марії, Польща жертвувала і жертвує Церкві, протягом різних епох, видатних постатей святих, божих чоловіків і жінок. Як Бог це робив, коли посилав Архангела Гавриїла до Діви, на ім’я Марія (Лк 1, 27), так і сьогодні Він посилає справжніх свідків святості, щоб шанувати і прославляти Його ім’я.

Так було і з кардиналом Вишинським, який приїхав із Зузелі на річці Буг, де його родина виховувала його у вірі в Бога і в любові до Батьківщини. Після того, як 3 серпня 1924 р., у Влоцлавському соборі прийняв сан пресвітерату, він розпочав своє священиче життя, що супроводжувалося численними випробуваннями, перед лицем яких він тримався впевнено і рішуче. Одним з найбільш драматичних моментів, безумовно, був період Другої світової війни та час героїчного та трагічного Варшавського повстання 1944 року. Отець Вишинський тоді перебував в околицях столиці, у сусідньому селі Ляски, як капелан Пансіону для сліпих та Армії Крайової. Саме під час Варшавського повстання в Лясках сталася виняткова і пророча подія: блаженний Стефан підняв із землі фрагмент частково спаленого аркуша паперу, що походив з палаючої столиці, з написом: «Ти будеш любити». Вишинський був глибоко вражений цим фактом, він відніс аркуш до каплиці, показав її сестрам і сказав: «Це найсвятіший заклик воюючої Варшави до нас і до всього світу. Заклик і заповіт: Ви будете любити». Він зробив своє пастирське та єпископське служіння відповідним до цього заклику і заповіту, спочатку в Любліні, а потім у Гнезно та Варшаві, ставши перед проблемами, які довелося пережити його Народові в роки після Другої світової війни. У цей, складний для суспільства період, він мужньо, наполегливо і рішуче керував човном Церкви в Польщі, протистоячи ідеології, яка дегуманізувала і віддаляла людину від повноти життя, від правди, яка міститься в Христовій Євангелії, що вірно живе і реалізується. У боротьбі за захист свободи польських жінок та чоловіків він часто повторював: «Хто ненавидить, той уже програв». Він ні в чому не шкодував себе, він пережив усі приниження і страждання, вінцем яких стали три роки, проведені у в'язниці, з 1953 по 1956 рік. Святий Йоан Павло ІІ, через кілька днів після обрання на Петровий Престол, у листі, адресованому його співвітчизникам, писав про кардинала-предстоятеля: «Цей польський Папа не був би на Петровому престолі, [...] якби не твоя віра, що не відступила перед в’язницею та стражданнями, твоя героїчна надія, твоя повна довіра Матері Церкви» (св. Йоан Павло ІІ, Лист до співвітчизників, 23 жовтня 1978 р.). Кардинал Вишинський, як справжній син Польської Землі, мав у серці глибоку відданість Пресвятій Матері: так само, як під її материнським поглядом народилося його покликання, під тим самим поглядом він довірив Богові своє життя та долю польського народу, як Марія навчила його, через щоденне душпастирське служіння «жити тільки для Бога і подобатися тільки Йому».

Непохитна віра в Бога та Його Провидіння була характерною також для матері Єлизавети Рози Чацької. З перших років свого дитинства вона розпізнавала ознаки Божого покликання - спочатку в Білій Церкві, а потім у Варшаві. Повністю втративши зір у двадцять два роки, вона вирішила присвятити своє життя служінню сліпим, які на той час у Польщі не могли розраховувати на допомогу чи можливість здобути освіту. З цією метою вона заснувала Товариство опіки над сліпими та Згромадження Сестер Францисканок Служебниць Хреста. Вона відкривала школи та організовувала заняття, адаптувала шрифт Брайля до польської мови та розробляла орфографічні скорочення. Своєю надзвичайною старанністю та відданістю Блаженна Єлизавета Роза Чацька показує нам, що немає перешкод для тих, хто хоче любити Бога і любити як Він. У її житті також було чимало труднощів, у яких з неймовірною надією вона постійно підтверджувала свою вірність Богові, який є любов’ю.

Сьогодні кардинал Вишинський та мати Чацька беатифіковані разом. Це як би доповнення до цієї історичної зустрічі, завдяки якій ці блаженні зустрілися у Лясках 95 років тому, у 1926 році. Тоді молодий священик був зміцнений вірою та наполегливістю цієї жінки, яка, зворушена Божою любов’ю, була повністю віддана Богові та своєму ближньому. Це породило цінну співпрацю, щирий обмін намірами та планами. Але, перш за все, народилося спілкування у вірі, любові до Бога та до нужденної й беззахисної людини. Вони обидва вміли наповнювати один одного силою, витривалістю та мужністю. Він - особисто бере участь у наданні допомоги всім, хто зазнав шкоди та обмежень у власній свободі та сповідуванні своєї віри; вона - сліпа серед сліпих фізично і духовно, допомагала всім тим, хто був покинутий і залишений на узбіччі суспільства. 19 травня 1961 року кардинал Вишинський, що головував на похороні матері Чацької і сказав у своїй проповіді про неї: «[Мати Чацька] - це людина, яка постійно стояла перед обличчям свого Найкращого Бога; людина, яка знала, що Бог є Любов, перш за все - Любов! Людина, яка непохитно черпала з незбагненного джерела Божої любові! Ось чому їй вдалося нею поділитися і обдарувати стільки людей Любов’ю».

Сьогоднішні нові блаженні отримали від цього Народу неоціненне добро віри та життєву силу багатовікової традиції любові до Бога. Що вони запропонували Народу у відповідь? Вони запропонували довічне переконання у першості Бога ("Soli Deo" - "Єдиному Богу" - єпископський заклик кардинала Вишинського), яке здатне знову повернути людині її гідність. Вони дали свідчення про вірне життя Євангелію, будь-якою ціною. Вони залишили приклад служби конкретній потребуючій людині, навіть коли ніхто не піклується про неї, і здається, що байдужість перемагає.

Дорогі брати і сестри! «Велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе» (Лк 1, 49).

Давайте ще раз зробимо нашими слова Марії, Яка є найвищим прикладом християнського життя і найбільшим прикладом святості. У своєму смиренні вона проголосила, що Вічна Мудрість, про яку ми чули в Книзі Мудрості Сираха, має стати тілом у її лоні. Марія, за словами Святого Апостола Павла в Посланні до Колосян, обрана Богом, «свята і улюблена» (Кол 3, 12) - була матір'ю Христа не тільки тому, що вона зачала Його від Святого Духа, а й тому, що в ній втілилася «воля Отця, що на небі» (Мт 12, 50). Сьогодні ми почитаємо її ім’я літургійним святом, тому що християнський народ визнає Її сяючою зіркою, називає Її своєю Матір’ю і, в небезпеці, біжить до неї, як до безпечного притулку.

Блаженний Стефан Вишинський сказав одного разу про Діву Марію: «В рисах матері ми впізнаємо найбільшу схожість з її дітьми. Отже, якщо ми хочемо пізнати Сина, ми повинні спостерігати за Матір’ю. Мати веде до Сина!». У святому житті сяє краса обличчя Христа. Святий отець Франциск сказав, що святі є «свідками, яких ми шануємо і які тисячами різних способів посилають нас до Ісуса Христа, єдиного Господа і Посередника між Богом і людьми» (Франциск, Загальна аудієнція, 7 квітня 2021 р.). Тому вони даються нам як приклади для наслідування, але і як заступники, до яких ми можемо впевнено звертатися. Вони є прикладом, тому що були покірними благодаті, яка діяла в них. Вони є заступниками, тому що, як згадує Катехизис Католицької Церкви, «вони споглядають Бога, хвалять Його і постійно дбають про тих, кого залишили на землі (…). Заступництво - це їх найбільше служіння Божому плану. Ми можемо і повинні молитися до них, щоб вони заступалися за нас і за весь світ» (Катехизис Католицької Церкви, 2683). Тож давайте довіримось заступництву нових Блаженних, щоб наше бажання жити як святі могло спалахнути в нас, бо, як Папа Франциск ще раз нагадує нам, «також і в нашому житті, хоча й  слабкому і надломленому гріхом, може розквітнути святість» (Франциск, Загальна аудієнція, 7 квітня 2021 р.).

Польща, Народ Марії, земля святих і благословенних, у цьому Храмі Божого Провидіння, через заступництво Діви Марії, блаженного Стефана Вишинського та блаженної Єлизавети Рози Чацької, сьогодні ми просимо Бога дати нам силу бути вірними свідками Його милосердної любові до всіх нужденних людей нашого часу. Нехай нові блаженні будуть могутніми заступниками для цієї заслуженої нації, нехай вони будуть світлом для державних та місцевих влад, і нехай підтримують Церкву в Польщі у постійній вірності Євангелії Христовому.

Пресвята Марія, Королево Польщі
Блаженний Стефан Вишинський,
Блаженна Єлизавета Роза Чацька,
Моліться за нас!

Зображення: wydarzenia.interia
Новини зі світу 09:01 Середа 0 113 Папа єзуїтам: свобода і відмінність лякають, будьмо близькими до Божого люду Під час спілкування зі співбратами-єзуїтами, які служать в Словаччині, Папа Франциск вказав на необхідність не боятися свободи, підкреслив небезпеку ідеологій, далеких від конкретного життя людей, та наголосив на душпастирському стилі наближення до Божого люду.
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.