Кожен із нас не раз переживає бурю на нашому духовному "морі" душі. Скільки разів нам видавалось, що Ісус спить на кормі нашого човна і залишається осторонь. Де шукати ключі до сьогоднішнього євангельського фрагменту про втихомирення бурі?
Читання святого Євангелія від Марка (4, 35-41)Того дня, як настав вечір, Ісус сказав своїм учням: «Переправмося на той бік». Відпустивши натовп, вони взяли Його, коли Він був у човні. Й інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був на кормі – спав на подушці. І будять Його, й кажуть Йому: «Учителю, хіба Тебе не обходить, що ми гинемо?» Вставши, Він погрозив вітрові й сказав морю: «Мовчи! Замовкни!» І вітер ущух, і настала велика тиша. І Він сказав їм: «Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?» А вони злякалися сильним страхом і говорили один одному: «Хто ж Він такий, що і вітер, і море Його слухаються?»
Сьогодні Євангеліє від Марка розповідає про вгамовану бурю. Все відбувається "того самого дня", – уточнює євангеліст. Тож про який день мова? – Текст продовжує розповідати про день, коли Ісус навчав притчами. Невеличка деталь, що на перший погляд може здатися незначущою, втім, насправді, пропонує нам в якому саме ключі варто читати сьогоднішнє оповідання. Так, текст розповідає про чудо вгамованої бурі, але ще більше виглядає як оповідання, що освітлює та інтерпелює читачів – власне так, як це робить притча. Наприкінці оповідання почуємо питання, яке Ісус скеровує до учнів: "Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?"
Все відбувається тоді, "як настав вечір", – продовжує занурюватися в деталі євангеліст Марк, – тобто йдеться про момент, коли надходить темрява, коли людина почувається найбільш незахищеною і слабкою. Саме тоді надходить пропозиція Ісуса переплисти на інший берег. Пропозиція дещо незвичайна і незрозуміла, оскільки мова йде про Тиверіадське озеро, відоме – в силу свого географічного розташування – своїми сильними нічними бурями. То навіщо Ісус підштовхує учнів до того, щоб вони вночі перепливали озеро? – У певному сенсі, йдеться про перехід віри, про досвід, який може допомогти вирости і зміцніти у вірі. Віра може допомогти дістатися іншого берега в багатьох ситуаціях, коли зазнаємо особливих труднощів чи страждань, але лише тоді, коли ми покладаємо її в Господі, а не в самих собі.
"Вони взяли Його з собою", – цими словами євангеліст указує на те, хто саме претендує на головну роль у цьому переході. Учні беруть Ісуса з собою, але розраховують лише на власні сили, залишаючи Ісуса відособлено – "а Він був на кормі – спав на подушці". Був разом з ними, але вони Його не потребували. Тільки страх не встояти перед бурею і загинути підштовхує учнів зробити крок у вірі, довіритися Богу, віддати себе на Його волю. Для того, щоб дістатися іншого берега, треба облишити спроби маніпулювати Богом і покластися на Його волю. "Учителю, хіба Тебе не обходить, що ми гинемо?" – це не докір з боку учнів, а навпаки – молитва, благання людини, що нарешті усвідомлює власну крихкість і потребу Бога в своєму житті, і що зараз шукає Його волю. І Господь вгамовує бурю. Тому що міць Бога завжди дає відповідь на слабкість людини, коли та відкриває Йому серце в щирій вірі.
Питання
Ісус запитує учнів, чому вони бояться. А які страхи наповнюють моє життя? Я віддаю їх Богу чи намагаюся справитися з ними самотужки?
В моєму житті я шукаю Божу волю чи власну?
Ірина Кладій для КМЦ
Зображення: Буря на Галілейському морі, Рембрандт, Вікіпедія
Схожі новини
