Серце Ісуса, яке Отець собі дуже вподобав

Подібна або ще прекрасніша подія мала місце на горі Табор. Там Ісус перемінився у присутності обраних апостолів та привідкрив для них свою славу, вони могли Його побачити у повноті Його Божественності: “… обличчя Його заясніло як сонце, одяг став білий як світло. І об᾿явились їм Мойсей та Ілля, які з Ним розмовляли […] Коли Петро ще говорив, їх огорнула хмара світла,а з хмари почули голос: “Це мій Син улюблений, у якому моє вподобання, Його слухайте” ( пор. Мт 17, 2-5). Це виняткове переконання у Отцівському благоволінні знаходимо ще кілька разів у Святому Письмі.

Отець Небесний має своє вподобання у Сині, бо Він є істинним візерунком Отця, візерунком Його велич та всіх Його прикмет. У всіх створіннях є первісток добра, бо вони були створені Тим, Котрий є Добрий. Однак лише у Божому Сині є добро рівне Отцю, бо Син – рівний Отцю.

Тому лише у Пресвятому Серці Ісуса небесний Отець отримує повноту слави. Лише у Ньому Бог є прославлений і люблений гідно, як належить Його безмежній величі. Ані всі святі, ані ангели разом із Пресвятою Богородицею не могли би прославляти Бога так досконало, як це чинить Пресвяте Серце Ісуса.

Якщо придивимось до земного життя Ісуса на сторінках Євангелія, то наша увага повинна зосередитись на цьому особливому зв᾿язку, який відкриває перед нами відносини Отця і Сина – Ісуса. Це зв᾿язок любові. Бачимо Ісуса, Який все, що чинить, чинить з любові до Отця, і в наслідку – до людей.

В Ісусі Бог отримує найбільшу славу. Такої слави не може Отцю дати жодне створіння. Єдина слава та уподобання Отця належать Серцю Ісуса. Лише за ЙОГО посередництвом можемо Богу віддати належну честь та вчинити, що Бог буде також мати уподобання в нас. Ісус є нашим Посередником.

В обряді Святої Меси є молитва, яка дуже добре віддзеракалює правду, над якою роздумуємо. Перед молитвою “Отче наш”, коли священник бере в долоні чашу з Господньою Кров᾿ю та консекровану Гостію, піднімає їх та показує вірним, промовляючи слова: “Через Христа, з Христом і в Христі Тобі, Отче Всемогутній, у єдності Святого Духа, всяка честь і слава на віки вічні”. Це значить, що наші возвеличення маємо складати Богу через посередництво Христа, у єдності з Ним та з Його любов'ю. Із Ним ми з'єднані через освячуючу благодать. Як галузка винограду з᾿єднана з цілою рослиною, так  душа єднається з Богом через благодать. Освячуюча благодать надає нашим вчинкам таку вартість, що вони стають добрими в Божих очах. Всі наші здібності, мудрість, краса та матеріальне багатство для Бога не мають значення. Справжнім скарбом є стан освячуючої благодаті. Одягнені в освячуючу благодать ми є предметом любові предвічного Отця разом із Ісусом, нашим Братом, Спасителем та Жертвою.

Стараймося цю благодать в нас помножувати, часто приймаючи таїнство Божого милосердя (сповіді) та приймаючи Святе Причастя, а також можемо винагороджувати всілякі зневаги, яких завдають Богу холод і брак любові багатьох вірян.

Опрацював дк. Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ 

Зображення: Our Sunday Visitor