Всечесні Отці та Богопосвячені Особи! Улюблені Брати і Сестри! Великий Піст, який ми розпочали в Попільну Середу обрядом посипання голови попелом на знак покаяння, вводить нас у літургійний період підготовки до Великодня. Наступні шість неділь поведуть нас через найбільші таємниці нашої віри. Ми пізнаватимемо Христа і нас самих заново у світлі віри в Того, Хто є нашим Спасителем.
Євангеліє Першої Неділі Великого Посту веде нас з Ісусом на пустелю. У самоті Христос переживає момент зіткнення зі злом: «Дух негайно вивів Ісуса в пустелю. І був Він у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною; і перебував серед звірів, і ангели служили Йому» (Мк 1,12-13). Самотність, яку переживає Спаситель, є символом часу випробувань. Господь Ісус вступає в самотність, щоб пережити випробування спокуси, як кожна людина, і одночасно показати нам, як боротися зі спокусою, вказуючи на найкращий спосіб, який полягає на рішучому відкиненні пропозиції сатани і протиставленню всякому, навіть найменшому компромісу зі злом.На початку Великого Посту ми також чуємо з вуст Христа заклик до навернення: «Сповнився час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангеліє!» (Мк 1,15).
Навернення, про яке ми чуємо, – це повна трансформація людини: її погляду на світ і на себе. Навернення включає наше ставлення до Бога, тобто молитву, участь у Святій Месі та виконання Його заповідей, які повинні допомогти нам у щоденних протистояннях з нашою долею. Ставлення до навернення починається з серця, яке є символом наших почуттів, прихованих бажань та амбіцій. У серці народжуються рішення волі, завдяки яким ми можемо залишатися з Богом.
Навернення стосується також нового погляду на світ, що дає можливість побачити в ньому присутність Бога, люблячого Батька. Цей досвід породжує новий погляд на інших: батьків, брата, сестру, колеги по роботі чи в школі.
Попіл, який ми прийняли в Середу, є пригадуванням про те, що варто задуматися над своїм життям, дивлячись на розіп’ятого Христа і сміливо слідуючи за Ним. Шляхи навернення у Великому Постів позначені щотижневою Хресною Дорогою, Гіркими Жалями та реколекціями. В атмосферу роздумів про страсті Ісуса вводять нас пісні Великого Посту.
Християнська традиція пропонує нам практики покаяння, які полягають на обмеженні приємностей, щоб наблизитись до Христа, приймаючого страждання бичування, увінчаного терням, несучого хрест, страждаючого від спраги.
Христос, якого зустрічаємо на дорогах Великого Посту, хоче показати нам новий сенс і мету нашої земної подорожі. Умовою вступу на цей шлях є готовність до переміни себе і терпеливий пошук Бога, який виходить нам назустріч.
З таким заохоченням я стаю серед вас і прошу, щоб ми прожили цей Піст по-Божому і, виконуючи вчинки самозречення, жертвували їх за навернення грішників та закінчення пандемії коронавірусу.
Улюблені Брати і Сестри!
Під час цьогорічного Великого Посту ми переживемо особливу подію, важливу у житті Львівської архідієцезії. В Урочистість Святого Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії та Опікуна Святої Церкви, в Солонці біля Львова будуть освячені монастир сестер бенедиктинок на честь святого Йосифа та костел святого Бенедикта. До цього монастиря переїдуть сестри бенедиктинки з Житомира, а отці бенедиктинці приймуть душпастирське служіння в храмі. Заклик святого Бенедикта: «Ora et labora – молись і працюй» продовжить багатовікову традицію чернечого життя.
У цій події ми бачимо велике Боже благословення, тому що протягом багатьох років ми докладали зусиль, щоб в архідієцезії заіснувала контемпляційна спільнота богопосвяченого життя, яка була б спадкоємицею багатьох подібних спільнот, які до 1945 року мали свої монастирі у Львові та архідієцезії. Після подолання багатьох адміністративних труднощів та завдяки доброті багатьох людей були побудовані цей монастир та святиня.
Ці споруди набувають особливого значення. По-перше, це дар вдячності за дар священицьких та монаших покликань, які дав нам Бог; по-друге, це дар на 30-ту річницю оновлення структур Католицької Церкви в Україні.
18 та 19 березня разом з усіма єпископами Конференції Єпископів та семінаристами з усіх духовних семінарій в Україні ми святкуватимемо 25-ту річницю відновлення Вищої Духовної Семінарії у Львові. Її покровителем є також святий Йосиф.
Тому у нас є багато причин для радісної подячної молитви, до якої запрошую всіх Вас, просячи також про молитву, щоб всі ці урочистості можна було провести без перешкод.
Дорогі Брати і Сестри!
Цьогорічний Великий Піст є також частиною Року святого Йосифа, який переживає вся Церква. Тому варто подивитися на цього святого і побачити в його життєвому досвіді добру модель для наслідування. Нехай допоможуть нам у цьому думки трьох пап.
Святий Йоан Павло ІІ сказав: «Оскільки Родина з Назарету є прикладом і зразком для людських сімей, то прикладом є також праця Ісуса поряд із теслею Йосифом. Завдяки особі Йосифа людська праця знайшла особливе місце в Євангелії». Таке розуміння нагадує нам про те, що праця може мати добрий вимір чесного підходу до життя, а чесність є доброю чеснотою християнського життя.
Папа Бенедикт бачить у святому Йосифі мужність і чуйність, які він підкреслив словами: «Він є для нас добрим прикладом. Дозвольмо собі заразитися мовчанням Йосифа. Нам це дуже потрібно у світі, який занадто галасливий, який не сприяє концентрації уваги та слуханню Божого голосу». З таким наставленням варто вступити у Великий Піст – в час мовчазного слідування за Ісусом, щоб адорувати Його страсті, смерть та воскресіння.
Папа Франциск наголосив, що: «У ньому Ісус бачив Божу ніжність; ніжність, яка дозволяє нам прийняти нашу слабкість. Йосиф ніколи не шукав коротких шляхів, але приймав реальність з відкритими очима, несучи за неї відповідальність». В такому ключі вчімося справжньої дороги віри. Не шукаймо коротких шляхів до неба, але ходімо до Царства Небесного шляхом, визначеним Заповідями та Євангелієм, будучи відповідальним за себе та інших.
На цей Великий Піст, багатий змістом та досвідом, з серця всіх благословляю: В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.
+ Мечислав Мокшицький
Львівський Римсько-Католицький Митрополит
Львів, 18 лютого 2021 року
№ 57/2021
Джерело: Львівська архідієцезія