Чого шукаєте?

Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» (Йн 1, 38)

Щоразу, коли хтось вступає до Домініканського Ордену як новик або ж складає обіти, він повинен лягти долілиць на підлогу в покорі та благанні. Тоді провінційний настоятель запитує: «Чого шукаєш?» Зазвичай після цього настає невеличка пауза. Питання залишається відкритим для всіх можливих варіантів відповіді, що може виявитись будь-якою. Можна просити запевнення у цікавій праці. Можна спитати, де знаходиться найближчий вихід. Усе можливо.

Однак, як правило, за кілька хвилин звучить негучна відповідь: «Милосердя Божого і вашого». «Божого милосердя», тобто Божої благодаті бути вірним своєму покликанню. «Вашого милосердя», бо саме в ту мить це, можливо, певний знак підвестися з підлоги, лежати на якій стало доволі важко й незручно. А глибший сенс цієї частини відповіді полягає в тому, що це також прохання про допомогу й терпеливість братів як людського втілення цього покликання.

«Чого шукаєте?»

В Євангелії від Йоана це справді перші слова, які промовляє Христос. У початкових віршах (Йн 1, 1-19) Йоан говорить нам, що Христос – це Слово, яке було споконвіку, яке було з Богом і яке було Богом. Він є Словом, яким усе було створено. Він є життям і світлом світу. Він є Словом, яке об’явило Бога у довготривалих стосунках між Богом та Ізраїлем упродовж усієї історії спасіння. Це Слово, яке стало тілом та оселилося між нами у нашому світі. І от тепер це Воплочене Слово промовляє до нас і ставить одне просте запитання: «Чого шукаєте?»

Протягом довгої історії людства минуло стільки століть, стільки всього трапилось. Так багато можливостей і так багато невдач. Гріхопадіння, потоп, вибір народу Ізраїля, обітниці та союзи, слова пророків, що застерігали, засуджували й дарували надію, полон та повернення Ізраїля. Стільки слів і так багато відповідей. І після всього цього Бог обертається й запитує одне-єдине: «Чого шукаєте?»

Саме про це Христос знову і знову в різних формах буде запитувати в Євангелії. На весіллі в Кані, коли Його Мати звертається до Нього за допомогою, бо бракує вина. У численних довгих діалогах – із самарянкою, зі сліпонародженим чоловіком, з євреями, котрі бачать знаки, які робить Ісус, та зі своїми учнями. У всіх подіях свого життя в тілі Він виявляє свою божественність і характер спасіння, яке пропонує, розкриваючи повноту вічного життя, що його можуть отримати люди, якщо підуть за Ним. Але чого вони шукають? Якими є їхні наміри й бажання? Чого насправді вони хочуть від Нього, від свого людського життя, від Бога? Зрештою, це запитання, яке Ісус ставить учням у саду напередодні Страстей, коли запитує їх: «Кого шукаєте?» (Йн 18, 4).

«Чого шукаєте?» Він продовжує запитувати про це кожного з нас. Чого ми прагнемо для себе, для нашого світу, від нашого Бога? Багатства і матеріальних благ? Може, влади й могутності? Чи свободи робити те, що заманеться? Або ж справді «милосердя Божого і вашого?» Це відкрите запитання, відповідь на яке ми вільні обирати.

«Ті ж йому: «Равві, – що в перекладі означає: Учителю, – де перебуваєш?» (Йн 1, 38)

Нам може здаватись, що це дивна відповідь. Ні се ні те. Однозначно не така, якої ми могли б очікувати. І все ж відповідь, яку вони дають, показує, що вони справді шукають Божого милосердя, воплоченого в Ісусі Христі. Бо те, чого вони прагнуть, – це перебувати з Христом, залишатися поряд із тим, хто є вчителем і джерелом найглибшого сенсу та цілей людського життя. Христос є «путь, істина і життя» (Йн 14, 6). Він є тим, хто виявляє і довершує повноту гідності людського життя, створеного за Божим образом, відкупленого Агнцем Божим та призначеного для вічного сопричастя з Богом на небесах.

«Чого шукаєте?»

Бог мовчки чекає, коли ми дамо наші власні тихі відповіді. Чи схочемо залишитися з Учителем Христом і шукати Божого та Його милосердя? Відповідь за нами.

Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош

Домініканці в Україні 

Зображення: Wikimedia