Конгрес Святого Розарію – це чудова нагода розбудити в нас потребу молитви: Арх. Мечислав Мокшицький в Санктуарії Рудецької ПДМ

Публікуємо повний текст проповіді.  

Всечесні Отці та Особи богопосвяченого життя! Улюблені Брати і Сестри!

Сьогодні ми вирушаємо в прекрасну подорож віри, яка поведе нас чотирма шляхами – радості, скорботи, слави та світла. Нашою Провідницею буде Пресвята Діва Марія. Це Вона веде нас до свого Сина Ісуса Христа. Чинитиме це свідченням живої віри, описаної св. Лукою в сьогоднішньому уривку Євангелія. Цим одним реченням – «Нехай мені станеться по Твоєму слову» – сповнена благодаттю Марія входить в історію спасіння, приймаючи все, що підготувало для Неї Божественне Провидіння. І хоча Вона не знає свого майбутнього і не знає, що на Неї чекає, Вона повністю свідомо, з почуттям довіри та вірою вирушає шляхом, який приготував Їй Господь.

Сьогодні ми вже знаємо, якими були Божі плани і що пережила Марія. Ми захоплюємося Її мужністю, і водночас хочемо стати подібними до Неї, щоб одного дня й нас назвали слугами та слугинями Бога, тобто вірними християнами, для яких Бог приготував вінець справедливості.
Ми починаємо велику мандрівку з Розарієм. Вона припадає на складні часи: вже кілька років на Сході триває війна; на передній план виходять ворожі Церкві та Євангелію ідеології; тут і там відбувається профанація святих місць; коронавірус збирає жнива смерті та хвороб; люди стають чужими, все більш егоцентричними. Ховаючись за благородними гаслами толерантності, вони не терплять правди, справедливості та чесності.

Такому складному та загубленому світу ми пропонуємо сьогодні шлях молитви Розарію, бачачи в ній можливість перемоги добра над злом.
Історія знає багато «розарієвих» перемог. Мабуть, найвідомішою є перемога у 1571 р., коли потужна в тому часі Османська Імперія стала загрозою для християнської Європи. Тоді Святіший Отець Пій V закликав до хрестового походу безперервної молитви Розарію. Було зрозумілим, що в разі турецької перемоги Церква в Європі буде знищена. Султан Селім навіть поклявся знищити Рим, зруйнувати святі місця християнської віри.

Вирішальна битва відбулася 7 жовтня 1571 р. під Лепанто, біля узбережжя Греції. Турецький флот був набагато могутнішим за християнський. Адмірал Хуан Австрійський всю ніч перед битвою провів на молитві. Його солдати вранці приступили до Таїнства Покаяння та прийняли Святе Причастя. Бій почався вранці і тривав 12 годин. Святіший Отець, який того дня перебував у Ватиканських садах, раптом звернувся до тих, хто його супроводжував: «Завдяки Божій Матері битва виграна».

На згадку про цю велику перемогу та спасіння Церкви 7 жовтня ми вшановуємо Богородицю, Царицю Святого Розарію, Царицю переможної молитви.

А після Другої світової війни, коли Австрія була розділеною на чотири зони окупації: англійську, американську, французьку та радянську, видавалося, що немає шансів змінити ситуацію та об’єднати країну. Комуністи не приховували свого наміру завоювати світ і послідовно реалізували свою політику, і що ще гірше, Австрія була для них ласим шматочком через своє стратегічне розташування. Радянізація частин країни здавалася неминучою.

Саме тоді австрійський священик о. Петрус згадавши про свого земляка – адмірала Хуана та його перемогу під Лепанто, і в 1948 році закликав до хрестового походу з Розарієм проти окупанта. Він попросив 10% австрійців взяти на себе зобов`язання молитися Розарієм щодня в наміренні про те, щоб радянські війська вийшли з країни. Люди молилися на протязі 7 років. У річницю першого об’явлення в Фатімі 13 травня 1955 року, окупаційні війська почали залишати Австрію. Ця подія вразила світ. Відома стигматичка Тереза Нойман не мала сумнівів і, бачачи те, що відбувається, сказала: «Це Розарій врятував Австрію».

А на наших землях і на наших очах чи не відбулося перемоги Розарію? Відбулася!

Духовна боротьба тривала багато років. Зло підняло руку на віру. Воно руйнувало храми, переслідувало духовенство та віруючих. У в’язницях і трудових таборах було повно священиків і мирян, які не відмовлялися від молитви на вервиці. Віруючі, позбавлені душпастирської опіки, у своїх домівках йшли стежкою радісних таємниць, які перепліталися щоденними стражданнями, але не були позбавлені надії на славну перемогу. Сьогодні ми спостерігаємо цю перемогу. Ми її спадкоємці.

Отже, маючи такий скарб віри, ми не повинні марнувати і недооцінювати цього переможного спадку. Ми не повинні, заради віри та пам’яті, відмовлятися від Розарію, бо тоді ми змарнуємо і втратимо шанс на кращий світ, світ, вільний від зла.

Улюблені Брати і Сестри!

Конгрес Святого Розарію – це чудова нагода розбудити в нас потребу молитви. Було б погано, якщо б ми затрималися на кількох цих конференціях та сьогоднішній Святій Месі. Було б погано, якби ми не пішли далі.

Ми добре знаємо, що для того, щоб змінити обличчя навколишнього світу ми повинні добре прикластися до цієї справи, яка починається тут, у Матері Розарію в Рудках. Саме звідси іскра повинна вийти і розпалити нашу побожну молитву.

Зовнішнім знаком цієї Марійної іскри молитви будуть ці свічки. Вони підуть до кожної парафії нашої Архідієцезії. Запалені на час молитви, вони з’єднають нас на стежках таємниць Розарію з Марією, Жінкою, яка народила для нас Світло Світу, Ісуса, Божого Сина – Дорогу, Істину і Життя.

Ми можемо назвати цю свічку Громничною Розарієвою свічкою, а її світло – світлом істини нашої віри, надії та любові, яке веде до перемоги.

Святий папа Йоан Павло ІІ 29 жовтня 1978 року, розпочинаючи свій понтифікат, заохочував усіх вірних: «Розарій – це моя улюблена молитва. Чудова молитва! Вона вражає своєю простотою і, в той же час, глибиною. [...] Бо на канві Ангельського привітання перед очима нашої душі проходять основні моменти життя Ісуса Христа. Одночасно наше серце може вплітати в ті самі десятки вервички все те, що складає життя людини, сім`ї, народу, Церкви та людства. Особисті справи, справи наших сусідів, справи наших найближчих, тих, про кого ми найбільше дбаємо. Таким чином, ця проста молитва Розарію ніби пульсує людським життям».

Тому нехай в наших храмах, монаших спільнотах та домівках молитва Розарію з’єднає нас, щоб ми не загубили дороги віри і не піддалися спокусі злого, який, як вічний ворог, хоче нас знищити для Бога і здобути для себе.

Нехай ця спільна молитва Розарію захистить і збереже нас для Царства Божого, обіцяного в Хрещенні, в якому на нас чекає Божий Син, який сидить праворуч Бога, і Пресвята Діва Марія - Цариця неба і землі. Амінь.


В урочистості взяли участь священики та вірні Львівської архідієцезії. На завершення святкування представники кожного деканату отримали освячені свічки, які будуть мандрувати парфіями нашої архідієцезії.


Автор: Олександр Кусий

Джерело: Львівська архідієцезія