«Ця будівля – знак таємниці Церкви, яку Христос освятив Своєю Кров’ю, щоби вчинити її для Себе преславною Нареченою, Дівою непорочної віри, Матір’ю, що приносить плід силою Духа» (Молитва освячення церкви і вівтаря).
Християнський звичай освячення храмів походить ще зі Старого Завіту (див. Вих 33; 1 Цар 8; Езр 6, 13-22; 1 Мак 4, 36-60). Для перших християн, пише Євсевій Кесарійський, день освячення храму був святом Божого народу, коли серця переповнювалися великою радістю.У Христі вірні стають живим камінням, святинею Духа Святого, складають Церкву, наріжний камінь якої – сам Господь (пор. Мк 12, 10; 1 Кор 3, 11). Той, Хто забажав увійти в час і простір, прийнявши людське тіло з Діви, також запрагнув бути «Богом із нами» та встановити храм, щоб він став домом спасіння й місцем небесних таїнств. Тому будівля святині – це видимий знак Христового Тіла, яким є Церква, що складається з живих каменів.
Перший «знак святині» зустрічаємо в книзі Вихід, 33: «Узяв Мойсей намет та й нап’яв його за табором, оддалеки від нього; він назвав його наметом зібрання; кожен, хто шукав Господа, виходив до намета, що був за табором». Як намет зустрічі серед мандрівного вибраного народу стає прообразом храму в обіцяній землі, так і видима будівля стає особливим знаком мандрівної Церкви й образом Церкви небесної.
Освячення не варто плутати з благословенням: благословляють споруди тимчасового відправлення культу чи будівлі з нетривких матеріалів. Освячення храму й вівтаря – велика урочистість, у якій Божий народ заносить прохання до Бога, аби те місце назавжди було святим, аби в ньому завжди звершувалася вечеря Христової Жертви; це один із найурочистіших літургійних актів. З цього моменту храм стає Божою власністю, сакральним простором, особливим місцем подяки та прославлення Господа. Тож там не має бути нічого, що суперечить святості місця (пор. ККП, кан. 1210).
Як Христос – Помазаник, так і під час освячення храму помазуються стіни й вівтар. Велике значення також мають окроплення, кадило та світло.
Дні освячення деяких храмів – наприклад, Латеранської базиліки – святкують повсюдно, що випливає з єдності Церкви. З тієї самої причини урочистість освячення катедрального собору в усіх храмах дієцезії має ранг свята. У кожній парафії є дві головні урочистості: храмове свято й річниця освячення, яку також називають днем народження храму. Там же, де дата невідома, річницю належить урочисто відзначати в останню неділю жовтня.
Уклала Юлія Бойко
27 лютого Церква згадує святого Григорія Нарекського (Григора Нарекаці), Вчителя Церкви Григор (бл. 951—1003/1011) народився у вірменському селищі Нарек, походив із дворянської родини Хосрова Андзеваці. Рано втратив матір; його батько, віддавши дітей на виховання в монастир, став священиком, а згодом єпископом.
26 лютого Церква згадує святого Олександра Александрійського, єпископа
25 лютого Церква згадує святого Алойзія Версілью і святого Калікста Караваріо, мучеників
27 лютого Церква згадує святого Гавриїла від Матері Божої Страждальної, покровителя семінаристів і студентів
Святі дня 24 лютого Церква згадує блаженного Марка Марконі, ченця Марк (1480–1510) належить до тих блаженних, чиє життя було сховане від людських очей, але сповнене чеснот перед Богом.Схожі новини
