Гомілія Митрополита Львівського архієпископа Мечислава Мокшицького під час єпископського рукоположення Едварда Кави OFMConv

Брати і Сестри богопосвяченого життя з Генеральним Асистентом о. Яцеком та Краківським Провінціалом о. Маряном на чолі!
Дорогі Батьки і Родино єпископа Едварда!
Улюблені вірні нашої Дієцезії та Гості!
„Благословенний, хто боїться Бога”
Так ми співали у приспіві респонсорійного псалма і з тими словами зупиняємося сьогодні у нашому соборі щоб бути свідками єпископського рукоположення, вибраного і призначеного для нашої Церкви, нового єпископа помічника, отця Едварда, котрий вписується в історію львівської архідієцезії, як п'ятий єпископ з францисканської родини.
Так склалося, що понад шістсот років тому троє перших митрополитів Львова було францисканцями, з бл. Яковом Стрепою на чолі, а в найсучаснішій історії служіння єпископа-помічника вершив о. Рафал Кєрніцкі. Францисканський дух, отже, не чужий у львівській митрополії, ба навіть можна сказати, що він залишив великий слід при основах творення та організації нашої архідієцезії. Тому ми з радістю приймаємо це призначення, що вписується в історію, сподіваюся, значним чином, також через факт його оголошення у соту річницю Фатімських Об'явлень, як знак і необхідність покаяння та примирення.
В одній зі своїх промов після отриманого призначення єпископ-номінат сказав: „Я ніколи про це не думав, навіть не мріяв, і зовсім не думав про єпископство, коли я відкрив моє покликання у віці 17-ти років. Це було дуже далеке від мене.”
Думаю, що дві тисячі років тому, коли Ісуса зупинився на березі Галилейського Озера і промовив до св. Петра, тоді в його житті теж далеким було покликання і те, що він стане Скелею Церкви.
Подібно мабуть було і в житті св. Павла, котрий як вчений фарисей, що ревно беріг віру та звичаї, коли вирушив до Дамаску не припускав, що з гонителя Христа, стане ревним апостолом Бога, який є любов'ю.
І св. Франциск Ассизький, котрий марив про те щоб бути кимсь великим і досягнути слави, також не припускав, що поміняє лицарські шати і благородство на вбогий габіт. Він і не думав, що багатство яке мав поміняє на вбогість, проповідуючи світові дорогу миру та добра.
Кожен з нас тут присутніх може сказати, що і я не сподівався того, що приготував Бог, щоб я несучи служіння спільноті Церкви, ділився покликанням, не лише як єпископ, священик, чернець але свідок Євангелія, що вірить в Христа.
Тому разом з псалмоспівцем можемо і ми, по відношенню до свого християнського життя,  сказати:
„Благословенний, хто боїться Бога,
заповіді Його дуже любі йому.”
Тому сьогоднішня урочистість є святом для всіх нас, котрі вибираючи Ісуса, знайшли радість у Його заповідях та Євангелії, віддаючи свою долю в Його руки і наші мрії перетворили на Його волю, наші думки на Його слова.
І це істинне покликання, яким обдарував нас Бог, щоб ми були знаком Благої Звістки про спасіння, хреста, що є нашою гордістю та істини і любові які є в Церкві.
Улюблені Брати і Сестри!
В кожен час Бог кличе людей щоб були знаком.
Так було, коли Ной будував ковчег щоб врятуватися від потопу.
Так було, коли Всемогутній промовив до Авраама і обіцяв йому що він стане батьком народів, що покладатимуть надію в Богові.
Так було, коли Мойсей очолив дорогу до свободи, за якою тужив Вибраний Народ.
Так було, коли Бог послав свого Єдинородного Сина, щоб довершити відкуплення людського роду.
Так було, коли у руїнах церкви св. Демяна під Ассизом св. Франциск стоячи перед хрестом, питав Ісуса: „Що мені робити” і у відповідь почув: „Франциску відбудуй мою Церкву”.
І так є сьогодні, коли він кличе сина цієї землі, щоб в часі війни та неспокою, поставити його пастирем, котрий несе мир і добро.
У своєму єпископському гербі ти розмістив францисканський хрест, щоб як святий Бідняк з Ассиза, відбудувати зруйновані відносини між людиною та Богом, щоб підняти тих, котрі впали і вийти на зустріч блукаючим.
Ти сказав також, що коли відвідував свого старшого брата, який раніше від тебе вибрав францисканську дорогу життя, то у францисканському монастирі побачив фотографію двох молодих францисканських мучеників з Перу, сьогодні вже блаженних Міхала і Збіґнєва. Тоді їхня смерть тебе дуже зворушила, торкнулася і промовила до тебе, допомагаючи вибрати для себе життя за Правилом св. Франциска, живучи за Євангелієм в убогості, чистості та послуху.
І може тому, у твоєму гербі є теж Пасхальний Агнець, щоб в Ньому ти омив свої шати і вибілив в Його крові, так як це вчинили Мученики з Перу, на могилах яких прості індійці з Паріакотто написали: „Сильні у вірі. Палаючі в любові. Посланці миру, аж до мучеництва”.
Ми не бажаємо тобі мучеництва, але очікуємо, що ти будеш укріплювати нас сильною вірою,  що палатимеш любов'ю і станеш посланцем миру.
Здається, що такої дороги очікує від тебе не лише Церква в Україні, але й Францисканський Орден, брати з якого приготували для тебе єпископський перстень з реліквіями Блаженних Мучеників з Перу.
Отче Єпископе Едварде!
Цей шлях ти бажаєш реалізувати опираючись на Святе Писання, яке теж є в твоєму гербі. А воно сьогодні говорить дуже чітко і конкретно, залишаючи пересторогу Ісуса: „Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі. ” Будь, отже, автентичним в тому, що чинитимеш.
Далі Ісус говорив: „Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.” Будь, отже, добрим, не тому щоб тебе хвалили, але щоб досягнути святості.
І далі говорив Ісус: „А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.” Перебувай в молитві і проси Ісуса щоб з Ним ти міг вчинити великі речі.
І останнє повчання із сьогоднішнього Євангелія: Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.” Будь, отже, у єпископському служінні покірний, тобто завжди правдивий, щоб подобатися Богові, а „Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі”.
Так сьогодні промовляє Бог і нехай те слово буде для тебе даром, яким ти обдаруєш спільноту Львівської Церкви.
Улюблені Брати і Сестри!
Важке завдання поставила Церква перед новим єпископом. Я вірю що в цьому завданні вона не залишає його самого. Тому прошу всіх, щоб ми супроводжували єпископа Едварда у звершенні того завдання. Господь Ісус сказав: „Носіть тягарі один одного”. І ті слова залишаються завданням для нас.
Це ми, повинні нашими молитвами підтримувати його служіння.
Це ми, повинні нашою приязню супроводжувати його у проповідуванні Слова Божого.
Це ми, повинні просити благословення для нього.
Це ми, повинні закликати до Прекрасної Зірки Міста Львова, Милостивої Владичиці, щоб вона захищала його і берегла від атак злого.
Він має право очікувати від нас такої підтримки, а ми маємо обов'язок давати йому таку підтримку.
Тому вже сьогодні, на початку твого єпископського служіння кричимо:
Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже!
Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе!
Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!
            Єпископе Едварде! Нехай Господь благословить тебе і веде шляхами бл. Якова Стрепи і св. Йосифа Більчевського. Амінь.

Фото - Львівська архідієцезія