Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Велопаломництво до Матері Божої Тартаківської Зцілительки Хворих слідами засновників Кристинополя
10:08 Четвер 0 314
2-07-2020, 10:08

Велопаломництво до Матері Божої Тартаківської Зцілительки Хворих слідами засновників Кристинополя

На урочистість Петра і Павла, після святої Меси, діти та молодь парафії Зіслання Святого Духа у Червонограді, вирушили у велопаломництво у містечко Тартаків до Матері Божої Тартаківської Зцілительки Хворих слідами засновників м. Кристинополя. Першою зупинкою було с. Переспа (23 км від м. Червонограда).
Про це повідомляє Львівська архідієцезія.

В середині XVII ст. Франциск Селезій Потоцький (1700-1772) побудував у Переспі рококовий палац – свою літню резиденцію. Палац стояв на пагорбі, із прилеглою алеєю старих лип, навколо оточував парк.

У 1918 р. після пожежі, родина Краінських власники маєтку з 1895-1939 р, перебудували палац у неокласичний стиль. Під час ІІ Світової війни палац в Переспі, повністю зруйновано, є залишки фундаменту та старі, височенні дерева, що свідчать про залишки давнього парку.


Наступна наша зупинка була у Тартакові (7, 1 км від с. Переспа), в костелі св. Архангела Михаїла (побудований 1603 р.). У цій церкві знаходиться достовірна копія образу Матері Божої Тартаківської, яка була освячена у 2004 р у Ватикані св. Йоаном Павлом ІІ. Оригінал знаходиться у с. Лукавець (Польща). Разом із настоятелем храму о. Казимиром, ми помолилися перед іконою, а також почули розповідь отця про благодаті та чуда які дає через своє заступництво Матір Божа з Тартакова.

На даний час у храмі проводяться ремонтні та реставраційні роботи: змінено покрівлю даху, вежі та сигнатурку, підкріплено всередині склепіння храму. Ще не досліджені підземні крипти та підземні ходи з костелу, які ведуть за припущенням о. Казимира до підвальних приміщень замку Потоцьких в Тартакові, на яких 1896 році за розпорядженням Збігнєва Лянцкоронського було побудовано палац у стилі французького необароко.


У парку біля палацу Лянцконських ми пообідали та о 15:00 провели пряму трансляцію молитви Коронкою до Божого Милосердя.
Відвідавши палац Лянцкоронських, ми з трепетом серця споглядали на красу палацу та його руїни.

Завдячуючи волонтерам та небайдужим людям, ми можемо побачити тепер відчищену бруківку при вході в палац, в середині палацу плитку на підлозі, різні елементи декору зі стін.

Далі, попрямувавши на с. Свитазів, ми відвідали дерев’яну церкву у с. Копитів, відпочили у затінку, а також освіжилися водою на подвір’ї церкви.


У с. Свитазів є недіючий костел з 30-х років XX ст., розташований на приватній території. На даний час приміщення костелу використовується як склад зерна. Ми помолилися за парафіян цього храму, а також за священиків які працювали там.

Цікавою знахідкою були величезні бетонні труби, які знаходяться у с. Ільковичі. За словами місцевих жителів, дані труби, по яких текла очисна вода, використовувалася для потреб Сокальського хімзаводу.

Поверталися додому через Сокаль та с. Завишень, по польовій дорозі біля річки Західний Буг.

По дорозі, вже за 5 км майоріли висотні будинки нашого рідного міста Червоноград, що давало нам наснаги чим дужче крутити колеса, а також хорошим «пальним» для нас була піца і морозиво, яку презентували нам хороші люди.

Це була хороше закінчення цієї велоподорожі (всього проїхали 57 км), адже після спекотного дня, палючого сонця, ми втамували свій голод, підкріпили сили та відвагу на нові звершення велосипедних паломництв.

Наталія Гігош

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий